Сарненському музею незабаром виповниться 40 років. За всі колекції, зібрані й представлені в експозиції слід завдячувати сотням, тисячам людей, які передавали ці реліквії. Завдяки їх пожертвам поповнюються фонди, створюються нові експозиції. От і нещодавно у музей подзвонила Інна Сич, яка із своєю мамою Тетяною Євстафіївною, перебуваючи в одному із сіл у хаті своїх родичів, що вже відійшли в інший світ, зібрали й передали до музею етнографічні експонати: коловерток, гребінь із днищем, веретена, дерев’яну діжечку, праску. А жителька міста Олена Писарська принесла сорочки, спідниці, намітки своїх родичів. Вони не знищили ці речі, не дали їм пропасти, а хочуть, щоб були доступними для огляду. Звичайно, всіх доброчинців, які передають експонати, в цій статті назвати не зможу, але ці люди роблять добру справу й за це їм величезна подяка. Ніхто тепер не робитиме коловерток чи веретено, бо його вже не використають для роботи. А для історії, виховання підростаючої юні ці речі мають величезне пізнавальне значення. У відвідувачів старшого покоління вони викликають спогади про дитинство, рідне село, своїх предків, які цими інструментами користувалися, виготовляли одяг. Та найбільшим подарунком для музею цього року став довбаний дерев’яний дубовий човен, якого в річці Случ знайшов і дістав депутат Чудельської сільської ради, підприємець Валерій Антонюк. Його довжина 4 м 30 см, ширина – 70 см, він у доброму стані. Після відповідної реставрації та консервації човен займе чільне місце в експозиції й цю унікальну знахідку зможуть подивитися сарненці та гості міста.
SP \ САВЧИНПОСТ 