Поза економічними чи політичними війнами Росія проводить стосовно України ще іншу, можливо, найважливішу – інформаційну війну. Достатньо аби в світових медіа з’явилося слово «Україна», як тут же ж Москва моментально використовує це у своїх інтересах.
Уряди чергових політиків в Україні не дають можливості створити позитивний імідж держави – не лише на міжнародній арені, але так само і в очах власного суспільства. Немає сумнівів, що більшість негативних оцінок, які стосуються України і її влади мають реальне підґрунтя, однак Київ дуже часто стає жертвою інформаційних атак з боку мас-медій інших держав, насамперед, Росії. Таким чином існуючі проблеми перебільшуються, подаються по-новому, а зусилля і успіхи української влади (яких теж не бракує) залишаються в тіні.
Завжди винні
Стандартним прикладом таких наклепів стала торгівля зброєю. Україна володіє потужним потенціалом у сфері оборонно-промислового комплексу, залишаючись одним з найбільших експортерів зброї у світі. Київ протягом кількох останніх років зумів зміцнити свої позиції в цій галузі успішно змагаючись за ринки збуту поміж іншим з Москвою. Гучним відлунням відбилося вигране Україною в Росії замовлення з Таїланду – завод імені Малишева в Харкові вже розпочав реалізацію контракту з Бангкоком на продаж тайцям своїх найсучасніших танків «Оплот». Останні успіхи Києва на світових ринках досягнуті за рахунок конкуренції з Москвою, призвели до того, що російські фахівці з інформаційних технологій знову засукали рукави, так як це багаторазово робили в минулому. Дотеперішній «список» скандалів пов’язаних з нібито нелегальним продажем українських озброєнь в різні країни (в тому числі й тим, щодо яких існує ембарго) вражає: Лівія (1996 рік), афганські таліби (1998 рік), африканські країни (1997 – 2000 роки), Ірак (2002 рік – найгучніша справа «Кольчуги»), Грузія (2008 – 2009 роки), Судан, Вірменія чи Сірія (2012 рік). Жодну із вище згаданих трансакцій не вдалося підтвердити «надійними» доказами, однак втягнення в них України говорить про те, що кожен раз її намагаються виставити в ролі цапа відбувайла.
Як українські ЗМІ повідомляли про війну на Кавказі (джерела публікацій сайту “Корреспондент”)
Аналітик Київського інформаційно-консалтингового агентства Defense Express Валерій Рябих звертає увагу на два приклади в останні місяці, котрі чудово змальовують чергові наклепи Москви, що мають на меті дискредитувати Київ.
У жовтні минулого року ВВС опублікувало матеріал про те, що в на базі сирійських повстанців знайдено саудівську зброю. Згідно з текстом Ер-Ріяд підтримує сирійських повстанців, а доправлена в Сирію зброя виготовлялась в Україні (про державу-виробника зброї журналісти «ВВС» згадують наприкінці матеріалу в чисто інформаційному стилі). А вже за годину після публікації, російська редакція ВВС підхопила цю тему в матеріалі під заголовком «Сирія: бойовики отримують українську зброю від Саудівської Аравії», в якому зосереджена увага на країні де виготовлена зброя. Незабаром матеріал російської редакції ВВС зрештою зняли з інтернет- сторінки – швидше за все як поверховий і як такий, що не відповідає вимогам редакційної політики. Та незалежно від цього багато російських інформаційних порталів вже встигли опублікувати на його підставі матеріали із ще більш кричущими заголовками, як наприклад, «Українська зброя знаходиться в руках сирійських повстанців», чи газетний «У Сирії повстанці використовують українську зброю з Луганська».
Лінія фронту сучасної війни
//www.new.org.pl
Друга публікація ледь не копія першої. У квітні поточного року агенція «Інтерфакс» (нібито на підставі публікації The Washington Post, де цитується Комісія ООН: лівійська зброя поспіхом доставляється до нових джерел тліючих конфліктів), поінформувала про «поставки Україною всупереч ембарго ООН зброї до Лівії». Насправді матеріал в американській газеті ні про що таке не згадував. В ньому йшлося про те, що з теренів донедавна охопленої громадянською війною Лівії зброя потрапляє до інших «гарячих точок» світу, а також про те, що ООН знайшла докази підтримки повстанців в Лівії Катаром та Об’єднаними Арабськими Еміратами. Але для російського журналіста «Інтерфаксу» значно важливішим виявився факт походження самої зброї – експерти ООН вказували на місце виготовлення зброї в багатьох країнах серед яких опинились Україна та Вірменія. Маніпуляційний переказ «Інтерфаксу» швидко підхопив «Інтерфакс – Україна», «Інтерфакс – Європа», а також багато російських порталів, котрі також написали про «нелегальний експорт зброї до Лівії Україною та Вірменією».
В. Рябих підкреслює, що у наведених прикладах звертає на себе динаміка, з якою розповсюджено інформацію: поміж публікаціями минало дуже мало часу (в кількох випадках це була одна або дві хвилини), а чергові видання друкували це не перевіряючи новину. Більше того, часто первинні публікації, які першими інформували про нібито зловживання з боку України і на котрі посилались наступні медіа, раптово зникали. Однак залишався негативний образ, а на Заході досі косо поглядають на східну державу з пошарпаним іміджем.
За словами аналітика торпедування конкретних українських проектів у сфері торгівлі зброєю – не єдина ціль більшості таких спецоперацій. Посилення схожих атак останніми місяцями свідчить про те, що передусім йдеться про дискредитацію України як держави. Достатньо, аби якийсь матеріал, що описує будь-яке негативне явище містив у собі слово «Україна», а російські медіа вже використають його як треба.
…
Серйозна дискредитація України і її влади на міжнародній і внутрішній арені призведе до того, що країна може втратити шанс інтеграції з Європейським Союзом. При цьому не важливо, що в черговій інформаційній афері йтиметься про зброю чи щось інше, що немає нічого спільного з Україною. Важливо, що хор назве винного і вже важко буде захистити свій імідж. Так, як в популярному анекдоті:
– Твоя донька повія!
– Але справа в тім, що в мене немає жодної доньки!
– А ти тепер доведи, що це неправда!
Повний текст на «Главком».
SP \ САВЧИНПОСТ 