Що ж відбулося далекого червня 1941 року в околицях м. Сарни?


Що ж відбулося далекого червня 1941 року в околицях м. Сарни? Після того як, радянський партапарат, підрозділи Червоної армії залишають територію Рівненської області під натиском наступаючих німецьких військ, а сталося це 28-30 червня 1941 року, Тарас Боровець починає діяти. Тогочасні його масштаби були доволі скромні. Проте Т. Боровець так не вважав.

Він у Берліні у листопаді 1944 року про свою діяльність напише з розмахом: «В липні 1940 р. прибув я з Генерального Губернаторства до СССР. Там я заклав підпільну сітку, що потім розгорнулась в Українську Повстанчу Армію… По вибуху німецько-московської війни в червні 1941 р. я з повстанчою армією, що мала назву «Поліська Січ», почав співпрацювати з німцями. Армією командував я, і вона билась проти большевиків… «Поліська Січ» мала тоді 10,000 бійців… Вона очистила була Полісся від банд і звела нову адміністрацію, яку признало й німецьке військове управління (113 дивізія й інші)».

Результат пошуку зображень за запитом "поліська січ"Найбільш, ймовірно, у районі Клесів-Вири-Немовичі він формує невеличкий відділ силою не більше чоти і називає його «Поліська Січ». Допомагали йому у цьому клесівчани В. Комар-«Рогатий», Ю. Круглій-«Дорошенко», А. Мандебура. Тарас Боровець у спогадах пише: «Тимчасово виконуючим обов’язки начальника штабу Поліської Січі УПА був сотник Іван (насправді Володимир – прим. авт.) Комар-Рогатий з Клесова. Ця досить активна людина не мала на таке становище відповідних кваліфікацій, хоч ад’ютант штабу, молодий старшина з польської армії хорунжий Дорошенко у дуже великій мірі покривав брак кваліфікацій в сотника Івана Комара-Рогатого… Штаб містився в будинках каменоломної фірми «Пугач» в лісі під селом Вири Клесівського району. Там стояв також постійно гарнізоном один неповний курінь війська для охорони штабу. Курінь постійно зростав за рахунок все нових добровольців, переводив муштру та всебічний вишкіл. Я в той час був примушений перебувати переважно в Сарнах та в роз’їздах».

Це єдине місце у спогадах Т. Боровця, де він згадує людей, які допомагали йому організовувати «Поліську Січ», а також вказує на постійне місце дислокації «Поліської Січі» до 10 серпня 1941 року. Правда, жодного куреня у підпорядкуванні отамана на той час не було. На це чітко вказуютьдва джерела –  це спогади Єжи Дітковського та «Хроніка Поліської Січі». Як пригадує Єжи Дітковський, що мешкав у Рокитному, 25 липня він почув, що до містечка наближається чимала група січових козаків на чолі з «отаманом Тарасом Бульбою». Українці у святковому одязі зібралися на площі, щоб зустріти січовиків. Одним з організаторів цих урочистостей був місцевий житель Завієнко.

Врешті хтось усім присутнім на площі сказав: «Що батько отаман вже йде». По колишній вулиці Собєського від Масевич рухався невеликий плютон(чота) у польських одностроях з гвинтівками на плечі. На чолі цієї чоти крокував високий чоловік у військовому вбранні з закоченими рукавами мундира. Виявилось, що то й був отаман Тарас Бульба. Його на площі зустрічав вишикуваний у два ряди місцевий відділ міліції, який відсалютував зброєю. Рапорт отаманові здав керівник міліції поляк Круковський.  Українська громада м. Рокитне вручила хліб і сіль. Тоді ж з’явилась жидівська делегація з хлібом і сіллю. Але отаман зупинив її словами: «Від жидів і комуністів вітань не приймаю».

Т. Боровець піднявся на підготовлену й прикрашену тризубом трибуну. Поруч майорів синьо-жовтий прапор. На його фоні отаман розпочав свою промову, у якій підкреслив значення волі для України та українців. Власне цей спогад підкреслює, що станом на кінець липня «Поліська Січ» становила чоту, озброєну гвинтівками. У «Хроніці Поліської Січі» зустрічаємо інформацію про малий відділ, який на чолі з отаманом «з’являвся куди треба». Коли полковник П. Дяченко та поручник Омельянів прибули у Клесів 9 серпня, то тут їх зустріла та ж сама чота чисельністю 40 чоловік.

Поручник Омельянів чітко описує ту картину, що він побачив у Клесові: «Коли я з’явився на збірку, побачив перед собою 40 поліщуків, на половину озброєних, кількох лиш таких, що відбували військову службу. Решта невміла навіть добре володіти крісом… По перегляді здав я звіт полк. Дяченкові й вирушив в напрямі Рокитна. По дорозі прилучилося до мене 10-ох добровольців з околичних сел, так, що до Рокітна прибув я, маючи вже 50 козаків. Тут застав я вже 180 козаків, з окличних сел, що з’явились на заклик отамана Т. Бульби і ждали мене». Отже, станом на 11 серпня щойно вдалося зібрати понад 200 добровольців і почав формуватися 1-ий курінь «Поліської Січі».

Також ще один цікавий момент. У той час Т. Боровець ніяк не міг визначити свій офіційний статус і навіть називав себе, не більше і не менше, як «Голова України». У наказі № 1 від 28 червня 1941 р., написаному у с. Немовичі поблизу Сарн «Голова України Тарас Бульба» наказує всім бойовим групам організувати повстанські загони і почати диверсійні акти в тилах Червоної армії, збирати розвідувальну інформацію і передавати або Бульбі або безпосередньо німцям. Цей наказ ще раз підтверджує, що Т. Боровець мав розвідувальні завдання від німців.

Результат пошуку зображень за запитом "с.немовичі, вул широка"

С.Немовичі. Довоєнна вул. Широка, де 28 червня 1941 року на обійсті, в клуні місцевого вчителя Ющика Петра був виданий перший наказ .

Ось опис однієї з перших появ Т. Боровця у Сарнах, який вдалося виявити у свідченнях його знайомого М. Балабушки-Малецького: «У перших числах липня 1941 року за день до окупації німецькими військами міста Сарни я зустрівся у м. Сарни з Боровцем, який ніби-то приїхав з села Немовичі Сарненського району. Боровець упізнав мене першим. Він їхав на велосипеді і зустрів мене тоді. Коли я йшов з аптеки додому. Після того як ми упізнали один одного, я запросив його у свій будинок і під час дороги ми розмовляли на різного роду політичні теми. Він мене запитав: «Ти технік-електромонтер, напевно маєш радіо?» Я йому відповів, що так, у мене є радіоприймач. Він виявив бажання… послухати останні новини». У ході розмови Т. Боровець хвалився, що ознайомлений з німецькими планами війни проти СРСР.

Послухавши радіоприймач, Т. Боровець поїхав у власних справах, повідомивши, що на ніч залишиться у свого приятеля. У подальшому М. Балабушка-Малецький кілька разів бачив Боровця у Сарнах озброєного і в однострої. Через кілька місяців зустрів його в Дубровиці, куди він приїжджав автомашиною за спиртом.

Одну з офіційних появ у Сарнах Т. Боровця у липні 1941 року описує священик Артемій Селепина: «Я був священиком в с. Томашгород Клесівського району в Сарненщині. До мене звернувся голова м. Сарн адвокат І. Маринюк (автор помилково у спогадах називає його А. Маринюк) з проханням прибути на зустріч громадянства з представниками штабу німецької армії, що проходом затрималися у місті… Зустріч відбулася в залі бувшого староства. Генерал сидів з своїм почотом і перекладачем за великим овальним столом, застеленим зеленим сукном. Гості в кількості 50 осіб розмістились групами за окремими столиками. За одним столиком сидів окремо Т. Боровець з двома своїми ад’ютантами. Одного з них я знав особисто, походив він з моєї парафії, з Томашгороду, прізвище його було Мандебура. Коли зайшов на залю нім. генерал, то Т. Боровець  скинув з плечей верхній одяг і на його військовому френчі ми побачили військове відзначення. Знайомі говорили, що це були генеральські відзнаки, хоч я не знаю якої армії. Це нас досить здивувало, що він не побоявся появитись перед німцями в повній військовій формі, коли німці до українських людей відносилися з виразною погордою і недовір’ям». Священик згадує, що тоді були присутні голова міста адвокат І. Маринюк, заступник голови Сарненського району О. Мисечко та інші.

Щойно 11 липня у Сарнах відбулося проголошення української державності і розпочався процес формування місцевих органів влади. Саме десь у той період Т. Боровець отримує офіційну посаду керівника окружної міліції. У наказі № 2 Т. Боровця як командира «Поліської Січі» міститься наступна інформація: «Згідно з наказом німецького військового  командування в Сарнах від 17 липня 1941 року я приймаю командування українськими повстанськими загонами (відділами) і організую самооборону від більшовицьких регулярних і партизанських частин». Отже, з 17 липня по 20 серпня 1941 року Т. Боровець мав ще й офіційну посаду – керівник міліції на теренах Сарненської округи. Та цю посаду він більше використовував для роз’їздів та проведення роботи з подальшого розширення «Поліської Січі» чим для налагодження робити міліції. Цією справою більше займався його офіційний заступник , колишній старшина армії УНР О. Диткевич…

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s