РОЗВІНЧАНО МІФ ПРО СОВІЦЬКИЙ ТАНК Т-34; ГОРІВ, ЯК СОЛОМА


Результат пошуку зображень за запитом "т-34"При проведені всебічного аналізу та розробці рекомендацій і способів усунення браку в танках робили американці і вони були шоковані радянським нехлюйством

Дослідники розповідають, як насправді створювався і що з себе представляв “легендарний Т-34”, повідомляє Військовий навігатор України, інформують Патріоти України.

Як і практично все в СРСР у першій половині 20 століття, цей танк складався з “удосконалених” західних технологій і деталей.”Відбувалося так: спочатку промисловість діставала який-небудь німецький або американський двигун, потім його насилу освоювали у виробництві, як могли “модернізували” і “вдосконалювали”.
Для нових танків Т-34 та КВ-1 був розроблений дизельний двигун В-2. Він був створений на основі австрійського двигуна фірми “Майбах” і американського тракторного двигуна.
У свою чергу радянські трактори на Сталінградському та Челябінському заводах, побудованих американцями, багато що запозичили від американських танків. Не випадково, наприклад, підвіска радянського трактора СТЗ-5 була зроблена на основі американського танку “Шерман” М4А3Е8″.
Однак з серійним дизелем для Т-34 не заладилося, і було прийнято рішення застосовувати на танку авіаційний двигун М-17. Але у нього був суттєвий “недолік”. “Он был присоблен работать в условиях сильного обдува холодным и чистым воздухом, чего в танке нет. Здесь, наоборот, жара и пыль, что вызывает перегрев масла, повышенный износ” (из записки начальника 3-го отдела бронетанкового управления ГАБТУ РККА военинженера 1-го ранга Афонина).Крім того, цей двигун працював на високооктановому бензині Аі-92, а його катастрофічно не вистачало. Тому в бензобаки лили навіть гас і технічний спирт.
Зрештою конструктори Т-34 зупинилися на “переробленому” німецькому двигуні BMW-VI.Як правило, при виробництві було багато браку. Наприклад, у листі від листопада 1942-го БТУ ГАБТУ РСЧА на завод №112 говорилося, що в 39% випадках броня була бракованою (“не попадала в аналіз”).
Можливо, саме високим процентом браку пояснюється те, що німецькі підкаліберні снаряди легко прошивали броню Т-34 з 400-500 метрів під кутом 20 градусів, а 75-мм кумулятивні снаряди, які почали надходити в вермахт на початку 1942 р. – прошивали наскрізь 120-мм броню Т-34 з 1000 метрів.
За даними ремонтних служб РСЧА на літо 1943 р., 76% бойових втрат Т-34 взагалі були від 50-мм протитанкових гармат Pak38 і аналогічних гармат танків Pz.III. Це ще раз розвінчує міф, що німецьким танкістам було важко боротися з тридцатьчетвірками.
Бракованими і нікуди не придатними на Т-34 були також коробки передач, оптика, і т. п.Погані техніко-тактичні характеристики Т-34 змусили радянське керівництво звернутися за допомогою до США. У грудні 1941 р. танки Т-34 та КВ-1 були передані американцям для всебічного аналізу та розробки рекомендацій і технологій усунення в них браку.
Далі Зефірів і Дьогтєв призводять сухі витяги з аналізу американців.
“Радянські танки показали на випробуваннях вкрай низьку надійність ходової частини та двигуна. Т-34 вийшов з ладу і не підлягав ремонту після 343 км пробігу.

Внаслідок надзвичайно поганого повітрьоочисника на дизелі в мотор набилося дуже багато бруду. В результаті поршні і циліндри зруйнувалися до такої міри, що їх неможливо відремонтувати. Танк з випробувань знятий і намічено простріляти його гарматою КВ і своєю “3” – з танка М-10, після чого він буде направлений в Абердін (Великобританія), де його розберуть і залишать як експонат.

Хімічний аналіз броні показав, що на обох танках броньові пластини мають неглибоке загартування, а інша частина броні являє собою м’яку сталь. У зв’язку з цим ми вважаємо, що змінивши технологію гартування, можна зменшити її товщину, залишивши ту ж стійкість на пробивання. Це дозволить полегшити вагу Т-34 на 8-10%.

Якість зварювання виявилося нікуди не придатним. У Т-34 підвищена водопроникність як нижній частині при подоланні водних перешкод, так і верхньої під час дощу. В щілини натікає багато води, що веде до виходу з ладу електрообладнання та боєприпасів.

Гармата Ф-34 має маленьку початкову швидкість – 385 м/c порівняно з 75-мм гарматою М-3 нашого “Шермана” (560 м/с).

Дуже невдала конструкція башти. Основний недолік – дуже тісна. Ми не можемо зрозуміти, яким чином танкісти можуть поміститися в ній взимку, коли носять кожухи. Дуже поганий электромеханізм повороту башти. Мотор слабкий, сильно перевантажений і іскрить, в результаті вигорають опірники та регулювання швидкостей повороту, кришаться зуби шестірень.

Перевірка гусениць. Ідея сталевого трака дуже сподобалася. Але ми вважаємо, що поки не будуть отримані відгуки про порівняльні результати застосування сталевих і гумових гусениць на американських танках в Тунісі, немає підстав відмовлятися від нашої ідеї – гумових.

Пальці на гусеницях Т-34 виявилися погано загартованими і зроблені з поганої сталі, в результаті чого швидко спрацьовуються і гусениця часто рветься. Ми вважаємо, що слід утяжилити гусениці.

Підвіска Т-34 запозичена у американського танка “Крісті”. На нашому танку вона, через погану сталь на пружинах, дуже швидко просідає і тому зменшується кліренс.

Перевірили повітрьоочисник. Тільки саботажник міг сконструювати подібний пристрій.
Фільтр з механічної точки зору виготовлений вкрай примітивно: в місцях точкового електрозварювання метал пропалений, що веде до витікання масла.

Низька якість стартерів – малопотужні і наненадійної конструкції.

Трнасмісія.Технік, який працював з нею, був вражений тим, що вона дуже схожа на ті, з якими він працював 12-15 років тому. Була запрошена фірма, яка надіслала креслення своєї трансмісії А-23. До загального здивування, креслення трансмісії виявилися точною копією надісланих. Нас вразило не те, що вона була скопійована з наших конструкцій, а те, що ми відмовилися від неї 15 років тому як застарілої.

Ми вважаємо, що з боку російського конструктора, який поставив її в танк, була проявлена нелюдська жорстокість по відношенню до водіїв (важко працювати).

Під час експлуатації на ній повністю викришились щубья на шестернях. Їх хімічний аналіз показав, що термічена обробка дуже погана і не відповідає ніяким американським стандартам.

Машини виявилися дуже низькохідними. І Т-34 та КВ-1 гірше долали схили, ніж будь-американський танк.

Дуже обурює погана робота коробки передач. Її може перемикати тільки 2 людей. Ми відправимо російським конструкторам нашу коробку передач, на заміну штатним на Т-34″.

У результаті американці відправили в СРСР безліч власних технологій, які замінили російські.

“Не дивно, що німецькі легкі танки PZ.II проходили в середньому 11.500, а середні Pz.IV – 11.000 км. Середній пробіг Т-34 до повного виходу з ладу становив не більше 1000 км.

Т-34 представляв собою “збірну солянку” з вузлів і агрегатів, зібраних з усього світу: ходова частина від американського танка “Крісті”, мотор від німецьких літаків, багато агрегатів від австрійців і італійців, і т. д. Більше того, практично всі ці вузли і агрегати були від прототипів, кінця 20-х – початку 30-х, як наприклад двигун BMW-VI, який ставили на біплани ще в середині 20-х.

* Т-34 німці прозвали “Міккі-Маусом” за те, що верхні баштові люки, що мали круглу форму, в бойових умовах радянські танкісти не закривали – в цілях поліпшення вентиляції і боязні їх заклинювання.

Цитується: книга Зефірова і Дьогтєва «Все для фронта? Как на самом деле ковалась победа» 2009 р.

С 1942 года Т-34 выпускался с двумя башенными люками. Танки с открытыми люками напоминали немцам уши Микки Мауса, и танки этой модификации получили у них прозвище Микки.

Опублікував: Світлана Іваненко
Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s