СЬОГОДНІ ПРОВОДИ


d181d0b2d196d182d0bbd0be.jpg

Проводи – Провідна неділя,  Томина неділя, Хомина неділя – традиційні громадські поминки, що найчастіше припадають на першу після Великодня неділю й на наступні за нею кілька днів.

Неділю після Великодня називають Провідною або Поминальною. Всі родини збираються на кладовищі, щоб помолитися за близьких, які відійшли у вічність. В різних регіонах з цим святом пов’язані свої звичаї. Але єднає всіх у цей час віра у воскресіння та вічне життя.
Традиція поминати померлих сягає ще дохристиянського періоду. В сиву давнину наші предки влаштовували урочисту тризну з жертвоприношенням на честь померлих. Християни називають період поминання мертвих по-різному, наприклад, Антипасха (що означає замість Пасхи) або Фомина неділя. Названа вона на честь невіруючого апостола Фоми (Хоми, Томи), який не повірив, що Христос воскрес, поки не побачив і не переконався особисто. Тільки після цього апостол навернувся і став великим проповідником та загинув мученицькою смертю за віру в Індії. Антипасха – це перша неділя після Пасхи, що завершує Світлий тиждень і богослужіння якої звеличує подію явлення Ісуса Христа святим апостолам на восьмий день після Його воскресіння та утвердження у вірі святого апостола Фоми. Тому вона ще називається Неділя оновлення, Нова неділя, Провідна неділя, У різних регіонах України ця неділя називається по-різному, та церковна найпоширеніша назва цієї неділі – Проводи.
В основному священики правлять на могилах та скроплюють їх свяченою водою саме у наступну після Великодня неділю. У цей день українці провідують могили своїх близьких і рідних.
У Провідну неділю на кладовище приходять всією родиною. За поминальним обідом родичі повинні згадувати хороші справи рідної людини. Голова родини зазвичай промовляє: «Дай нам, Боже, довго на цім світі проживати, в добрім щасті панувати, а померлим — щастя Божого діждати!» Після служби Божої в день Проводів священики й парафіяни з хоругвами, хрестами, свічками й образами, співаючи, йдуть на кладовище, де відправляють загальну панахиду. Далі кожен рід запрошує священика на могили своїх предків, щоб відслужити там короткі панахиди.
-Як Церква ставиться до накритих столів на кладовищі й ритуальної чарки на могилах, і з чим насправді треба приходити на місце вічного спочинку?
-Взагалі цвинтарем історично називається територія навколо православного храму. Тож наша поведінка на кладовищі та в храмі не має відрізнятися. Оскільки місце християнських поховань – цвинтар – саме по собі є християнською святинею, то в ній аж ніяк недопустимо вживати спиртні напої, обідати, палити цигарки, справляти фізіологічні потреби тощо.
Свято поминання – це традиція поєднання молитви з добрими справами, адже в ці дні в пам’ять про померлих годують убогих, голодних, які збираються біля кладовища. Тому у питанні, чи варто залишати на могилі харчі, думки розбігаються. І справді, їжа потрібна живим. А от, залишивши на могилі наїдки, жахливо навіть уявити, що там робиться після того, як ми залишаємо кладовище, адже їжу розтягують дикі тварини, птахи. Місце спочинку тіла близького повинне бути у чистоті та порядку.
Церковною традицією встановлено, що молитва повинна бути з жертвою. Тому варто молитися і віддавати їжу убогим, тим, хто не в змозі купити чи приготувати паски.
До тіл людей, які відійшли у вічність, має бути тільки повага й щира молитва, яка досягається благоговінням, смиренням, покаянням і тверезістю. Чарка горілки на могилі – сумне явище, яке свідчить про цілковиту перемогу диявола над людьми. Жодної користі померлому воно не дасть, а живим принесе велику шкоду. Тому пити і їсти на кладовищі – гріх. Такі дії вірян стали відгомоном пережитків далекого язичницького світогляду. Приносити їжу дозволяється лише з метою роздати її жебракам.
-Останнім часом багато священиків виступили проти принесення на могили померлих штучних квітів.  Чи праві вони?
-Принесення квітів (неважливо, чи живі вони, чи штучні) на могили померлих є нічим іншим, як вшануванням їхньої світлої пам’яті родичами і близькими людьми. Кожен відповідно до своїх статків, естетичних смаків спочилих несе такі квіти, які вважає за потрібне. Зрозуміло, що за живими квітами потрібний більший догляд. Тому для тих, хто відвідує цвинтар рідко, зручнішим буде купити штучний букет, аніж посадити кущ і виходжувати його. І це нормально. А от заборона священиками принесення синтетичних квітів на могилки померлих є нічим не обґрунтована, оскільки у Святому Письмі про це не йдеться.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s