У 1939 РОЦІ РАДЯНСЬКА ПІХОТА ОВОЛОДІЛА САРНАМИ ПІСЛЯ ШТУРМУ СЕЛА ТИННЕ


Результат пошуку зображень за запитом "ТИННЕ, УКРІПРАЙОН"Вранці 19 вересня радянська 60-а стрілецька дивізія почала штурм польських укріплень над річкою Случ в районі села Тинне (зараз – Сарненський район Рівненської обл.), де займала позиції 4-а рота фортечного батальйону «Сарни» капітана Е.Маркевича. Після п’ятигодинного бою радянська піхота прорвалася через загороджувальний вогонь польських бункерів. Дивізія подолала укріплену позицію, без перешкод обійшла с.Немовичі й рушила до міста Сарни.

В польських джерелах Сарненські укріплення йменувалися- відтинок “Полісся” і мали простягатися від Олевська до Ямполя із штабом в Сарнах. Укріпрайон  кошторисом 16 млн. злотих складався з трьох відрізків. Перший – “Чудель” (77 км –117 бастіонів) з секторами “Озера” (37 км – 35 бастіонів); “Соміно” (10 км – 18 бастіонів); “Страшів” (8 км –18 бастіонів); “Чудель” (8 км –20 бастіонів); “Тинне” (14 км – 26 бастіонів). Другий – “Березне” (41 км – 114 бастіонів) з секторами “Тишиця” (9 км – 21 бастіон); “Поляни” (10 км – 29 бастіонів); “Яринівка” (12 км – 40 бастіонів); “Плотишно” (10 км – 24 бастіони). Третій – “Горинь” (52 км – 127 бастіонів) з секторами “Постійне” (13 км – 31 бастіон); “Дюксин” (14 км – 40 бастіонів); “Путіловка” (25 км – 56 бастіонів) [8, с. 197].
Завершити будівельні роботи передбачалося у такі терміни: “Лунінець” – 1938 р., “Сарни” –
1939 р. і “Ханцевичі” – 1940 р. [8, с. 195].
Уся система укріплень складалася із залізобетонних споруд, здатних витримати удари
снарядів від 75–220 мл. Глибина оборони з використанням природних перешкод, штучних заток та завалів становила 500–800 метрів. Передпілля укріпрайону прикривали батальйони КОП “Рокитно” і “Березно”, саперна рота батальйону КОП “Давидгородок”, ескадрони КОП “Бистричі”, “Рокитно”, “Зурно” підтримані полком піхоти з артилерією. На випадок війни відрізок “Сарни” мали підтримати 24-й піхотний полк з підрозділами 27-ї піхотної дивізії, дивізіон артилерії (з запланованої дивізії С) [8, с. 198].
Після остаточного узгодження проекту з оперативними планами Головного штабу у 1936 р.розпочалися інженерно-будівельні роботи на Сарненському відрізку. Це пояснюється не тільки стратегічною важливістю північно-східної території Волині, але й тим, що в умовах занедбаного після економічної кризи господарства та дефіциту державних коштів тут можна було використати місцеві будівельні ресурси – граніт і пісок.  Охороняти СаУР мали два батальйони “Сарни” і “Малинськ”. Безпосередньо в ДОТах повинні були знаходитись кілька чот для розвідки і вилазок.
До 1940 року на Сарненщині планувалося побудувати до 360 об”єктів. Але у 1939 році війська 5-тої Червоної Армії завдали потужний і блискавичний удар по польських військах, рішуче і швидко наступали на Рівне. Поляки не очікували такого удару зі Сходу і змушені були повернути свої війська в укріпрайон і загнати їх в ДОТи зі станцій Сарни і Немовичі. Запеклі 3-х денні бої біля сіл Богуш, Зносичі і Тинне завершилися нищівною поразкою поляків.Червона Армія придушила системи вогню укріплень, входи в ДОТи підривали величезними зарядами вибухівки з фугасними бомбами, щоб ввірватися всередину. Коли це не вдавалося, їх випалювали вогнеметами та за допомогою хімічних танків ОТ-26,ОТ-130., які своїми вогнеметами «викурювали» поляків. Сміливою контратакою поляки зуміли відтягнути від своїх блокованих бункерів значні сили противника, що дозволило приблизно третині їхніх гарнізонів вийти назовні й організовано відступити до головних сил фортечного батальйону «Сарни». Внаслідок цих боїв поляки зазнали значних втрат: 229 вояків загинули, 39 дістали важкі поранення і 301 потрапив у полон; із блокованих бункерів врятувалося лише близько 120 осіб [7, 131; 10, 30]. Водночас згідно з радянськими джерелами втрати 60-ї стрілецької дивізії були значно меншими, адже впродовж 17–21 вересня з’єднання мало тільки 10 вбитих і 25 поранених [22, 31–32]. На нашу думку, ці цифри є явно заниженими і не відображають реальної картини. Непрямим доказом великих втрат та втомленості радянської дивізії може служити той факт, що, прорвавши укріплення, вона не стала розгортати свого успіху й переслідувати поляків, а залишилася  на тривалий відпочинок у зайнятому районі, після чого взагалі була виведена до армійського резерву [18, 4].

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s