ПІДКАРПАТСЬКА УКРАЇНА, ЯК РОЗМІННА МОНЕТА ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ


Як українське питання стало розмінною монетою під час розчленування Чехословаччини в 1938-1939 роках.

Напевно лише тільки ледачий не порівнює дії російського президента Володимира Путіна в Україні з зовнішньою політикою Адольфа Гітлера напередодні Другої світової війни. Як один, так і інший виступали проти домінуючої системи міжнародних відносин з метою перекроювання територій і сфер впливу в Європі в свою користь.  Сучасна політика країн Заходу щодо агресії Росії в Україні часом нагадує лінію на умиротворення нацистської Німеччини, що проводиться Францією і Великобританією в 1938-1939 рр. Її кульмінацією стала сумнозвісна Мюнхенська конференція, яка привела до дезінтеграції Чехословаччини.

Сьогодні, незважаючи на міжнародні санкції, небажання Заходу відповісти рішуче на кричуще порушення Москвою базових принципів міжнародних відносин віддає млявістю і безпорадністю країн Західної Європи перед обличчям гітлерівської експансії в 1938-1939 рр. Втім, кажучи про Мюнхені-1938 і його наслідки, мало хто згадує, що тоді його жертвою став також і українське питання, що було пов’язано з окупацією в березні 1939 р східній частині Чехословаччини – території Карпатської України (сучасного Закарпаття) військами хортистської Угорщини.

 

Під час пред’явлення в березні 1938 р претензій Празі на Судетенланд, прикордонну область Чехословаччини, де проживало 3 млн німців, Гітлер озброївся популярним ще за часів американського президента Вудро Вільсона гаслом права націй на самовизначення (точно так само вчинив Путін, коли обгрунтовував російську анексію Криму в березні 2014 г.) і запросив інші країни долучитися до розграбування територій ЧСР.

За результатами Мюнхенської конференції 29-30 вересня 1938 р Прага крім передачі Судетської області на користь Третього Рейху зобов’язалася також задовольнити територіальні претензії інших сусідів – Угорщини та Польщі. На початку жовтня 1938 р польська армія окупувала район Тешинской Сілезії, за яку поляки боролися ще в 1919-1920 рр.

У свою чергу, Угорщина за результатами віденського від 2 арбітражу листопада 1938 р домоглася передачі в свою користь південних районів Словаччини та Підкарпатської Русі, де компактно проживало угорське нацменшина. У той же час, на вимогу словацьких та українських політичних кіл, в 1938 р Прага надала автономію Словаччині та Підкарпатській Русі, які потім стали триєдиного частинами федеративної Другий Чехо-Словацької республіки (що прийшла на зміну Першої після Мюнхена).

 

За задумом Гітлера, гасло про реалізацію права народів на самовизначення повинен був стати інструментом для поетапної дезінтеграції Чехословаччини і її остаточного зникнення з карти Європи. Незважаючи на це деякі народи, зокрема, українці і словаки, отримали можливість більш широкого національно-культурного і політичного розвитку в складі єдиної республіки. До того ж у випадку з Підкарпатської Руссю Прага насправді виконувала свої міжнародні зобов’язання, які вона взяла на себе після закінчення Першої світової війни, про надання широкої автономії «сумісної з єдністю республіки».

Підривна операція в Карпатах

П’ятимісячний розвиток автономної Підкарпатської Русі (Карпатської України) проходив у вкрай складних міжнародних умовах, коли, з одного боку, країни Заходу фактично визнали територію Центрально-Східної Європи сферою переважаючих інтересів Третього Рейху, а його експансію «природним процесом», а з іншого, сусідні угорщина і Польща намагалися дестабілізувати внутрішню ситуацію в автономії, прагнучи встановити загальну угорсько-польський кордон в Карпатах.

Ще з початку жовтня 1938 р Будапешт і Варшава домовилися про проведення на території Закарпаття спільної саботажно-диверсійної операції, за своїм задумом і методам реалізації сильно нагадує сьогоднішні підривні дії Російської Федерації на Донбасі. Протягом осені-зими 1938/1939 рр. На територію Карпатської України через кордон з півдня і півночі закидалися спеціально підготовлені угорські та польські диверсійні загони, які здійснювали акти саботажу і терору, підривали об’єкти інфраструктури, вбивали представників місцевих органів влади, чехословацьких жандармів, прикордонників, військових.

До таємної операції, що не афішувалася офіційно, були залучені угорський і польський генеральні штаби, за вказівкою яких проводився набір і навчання резервістів, фахівців саботажну і диверсійної роботи, членів парамілітарних формувань і патріотичних організацій. Все це відбувалося під акомпанемент масової (навіть для тих часів) антиукраїнської пропаганди, що має на меті дестабілізувати внутрішню ситуацію в краї та викликати повстання проти уряду Карпатської України.

Спалах останнього, в свою чергу, повинна була дати привід для введення угорських військ (на перших етапах розглядалася можливість проведення місцевого референдуму, який повинен був дати добро на входження краю до складу «матері-Угорщини»).

Угорське радіо повідомляло всякі небилиці про Карпатську Україну: епідемії, голод, фантастичне подорожчання цін на продукти харчування, репресії і терор уряду А.Волошина, повстання і заворушення місцевого населення, від якого глава українського уряду, нібито «відстрілювався з кулемета» і т.п , У той же час угорські розвідувальні літаки, порушуючи повітряний простір Чехословаччини, скидали тисячі листівок над територією Підкарпатської Русі, закликаючи місцеве населення до повстання для звільнення від «чеської тиранії» і «українських бандитів».

Міст в Торуні, підірваній польськими диверсантами. 1938 р

Міст в Торуні, підірваний польськими диверсантами. 1938 р

Похорон чехословацькіх Прикордонників, Які погибли в сутічці з польськими диверсантами на Волівеччіні. Кінець 1938 р

Похорон чехословацьких прикордонників, які загинули в сутичці з польськими диверсантами на районі Воловця. 1938 г. Кінець

Чехословацька туристична база у с. Скотарське, підірвана внаслідок діверсії польських бойовіків. Грудень +1938 р

Чехословацька туристична база в с. Скотарське, висаджена в результаті диверсії польських бойовиків. Грудень 1938 р

За прикладом Судетсько-німецьких фрайкора, що виникли в апогей Судетського кризи у вересні 1938 р, угорські військові сформували загони добровольців «Рондьошгардо» ( «Гвардії голодранців») і «Собот-чопоток» ( «Вільні загони»), які повинні були стати ядром готується повстання на Закарпатті. У той же час військові і диверсійні заходи доповнювалися економічної та комунікаційної блокадою краю, потужним дипломатичним тиском на уряд в Хусті (який став новою столицею Карпатської України після передачі угорцям Ужгорода в листопада 1938 г.). Фактично, тактика дестабілізації, яку ми сьогодні називаємо «гібридної війною», була в повній мірі апробована в Карпатській Україні в 1938-1939 рр.

Ізак-2

Стаття з газети «Правда», присвячена Карпатській Україні

Для боротьби з диверсантами і терористами уряд в Хусті приступило до організації власних загонів самооборони, в результаті чого на початку листопада 1938 р була заснована Парамілітарні організація Карпатська Січ. Вона формувалася з місцевих добровольців, а також біженців з Галичини і Волині, і українських військових емігрантів з країн Європи. Завдяки зусиллям карпатських січовиків у співпраці з чехословацькими прикордонниками і жандармерією вдалося в значній мірі нейтралізувати підривні заходи Угорщини і Польщі. Останні так і не досягли своєї мети – в період існування автономної Карпатської України тут так і не вибухнуло угорське повстання, на які покладав великі надії Будапешт. Тому останнім нічого не залишалося, як чекати офіційної згоди Берліна на окупацію Підкарпатської Русі. Однак до початку березня 1939 р Гітлер не розкривав своїх планів щодо долі Закарпаття, як і всієї Чехословаччини.

інформаційний завісу

Незважаючи на стриманість офіційного Берліна в питанні автономної Карпатської України та її майбутнього (фюрер ніколи не висловлював свою офіційну позицію щодо долі краю, прикриваючись загальними деклараціями про реалізацію прав народів Чехословаччини на самовизначення), на Заході склалася помилкова думка, що Німеччина підтримує створення на базі Закарпаття «українського П’ємонту» з метою організації походу проти Польщі, Румунії та СРСР і утворення «Великої України» під німецьким протекторатом. Так, французький посол у Берліні Роберт Кульондр в середині грудня 1938 р писав: «В оточенні Гітлера думають про таку операцію, яка повторила б у більш широких масштабах операцію в Судетах: проведення в Польщі, Румунії та СРСР пропаганди за надання незалежності України, в сприятливий момент дипломатична підтримка та акція з боку місцевих добровольчих загонів. І центром руху стане Карпатська Україна ». Для реалізації свого плану Німеччина, на думку французького дипломата, збиралася «підкорити Румунію, перемогти Польщу і нанести удар по СРСР».

Насправді, в Берліні питання Карпатської України був визнаний неактуальним ще в листопаді 1938 року, а німецький МЗС отримав від фюрера суворі вказівки зайняти стриману позицію з цього приводу і не вступати в контакти з українцями та їхніми організаціями. Однак, щоб відвернути увагу західних демократій від справжніх цілей гітлерівської політики в Східній Європі, зовнішньополітичне управління НСДАП на чолі з Альфредом Розенбергом початок енергійну пропагандистську кампанію за кордоном, просуваючи німецькі плани походу на схід з метою створення «Великої України». Під прикриттям цього інформаційного завіси забезпечувалася маскування справжніх цілей нацистської зовнішньої експансії.

Ідея гітлерівського походу проти більшовизму ідеально вписувалася в західноєвропейський обрій очікувань, фобій і прагнень відвернути нестримну агресію Третього Рейху на схід. Багато західних ЗМІ підхопили цю ідею і почали активно поширювати її на сторінках своїх видань. Зокрема, британські видання протягом останніх чотирьох місяців 1938 р розмістили близько тисячі згадок про Карпатську Україну. Як влучно підмітив американський посол у Варшаві Дрексел Бидл 15 грудня Який 1938 р писав з цього приводу в вашингтон, «німецькі пропагандисти змусили зарубіжних кореспондентів працювати в свою користь».

У січні 1939 р німецьке керівництво зробило кілька публічних заяв, якими дезавуировало наявність українських планів у Берліна. Зокрема, 27 січня 1939 р під час свого візиту до Варшави міністр закордонних справ Німеччини І.Ріббентроп чітко висловив «негативну позицію фюрера в питанні Великої України». Тим часом Гітлер використовував українське питання як розмінну монету і фактор тиску для втягування в свій союз інших країн регіону – Польщі (невдало), Угорщини і Румунії.

В тему: Різники. Переговори Сталіна і Молотова про «долю Європи». 27-28 вересня 1939 року
У той же час, саме міжнародні події навколо Карпатської України, за спостереженнями істориків, стали першим майданчиком, де тестувалася можливість німецько-радянського альянсу. Вельми красномовним тут був сигнал, який Сталін завуальовано подав Гітлеру, виступаючи на 18-му з’їзді ВКП (б) 10 березня 1939 г.:

«Характерний шум, який підняла англо-французька і північноамериканська преса з приводу Радянської України. Діячі цієї преси до хрипоти кричали, що німці йдуть на Радянську Україну, що вони мають тепер в руках так звану Карпатську Україну, яка налічує близько 700 тисяч населення, що німці не далі, як навесні цього року приєднають Радянську Україну, що має понад 30 мільйонів Населення, до так званої Карпатської України. Схоже на те, що цей підозрілий шум мав на меті підняти лють Радянського Союзу проти Німеччини, отруїти атмосферу і спровокувати конфлікт з Німеччиною без видимих ​​на те підстав. Звичайно, цілком можливо, що в Німеччині є божевільні, які мріють приєднати слона, тобто Радянську Україну, до комашки, тобто до так званої Карпатської України … Але якщо відкинути геть божевільних і звернутися до нормальних людей, то хіба не ясно, що смішно і безглуздо говорити серйозно про приєднання Радянської України до так званої Карпатської України? ».

Тобто, «вождь народів» давав непрямий натяк своєму візаві в Берліні, що насправді причин для конфлікту між Німеччиною і СРСР немає, і відкинувши «божевільних», можна говорити з «нормальними людьми». Що в підсумку і сталося 23 серпня 1939 року, коли в Москві між СРСР і Німеччиною був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа, що розв’язав руки Гітлеру для початку Другої світової війни.

На чолі збройного опору

6 березня 1939 р Гітлер остаточно визначився з долею Чехословаччини, наказавши готувати окупацію вермахтом Богемії і Моравії на 15 березня. А вже 12 березня ЙОГО Дунайський Союзник – угорщина, в кінці лютого погодилася вступити в Антикомінтернівський пакт (блок держав майбутньої Осі), отримала офіційну згоду Берліна на окупацію Карпатської України. 14 березня Вранці 1939 р угорські війська почали неоголошену війну проти Карпатської України, перейшовши поблизу Мукачевого демаркаційну лінію.

6

Угорці в Хусті 16-18 березня 1939 р

4

Угорсько-польське братання після окупації Карпатської України

Розстріл угорськими солдатами прихильність до дерева в лісі полонених січовіка. ДРУГА березня 1939 Половина р

Розстріл угорськими солдатами прив’язаного до дерева в лісі полоненого січовика. Друга половина березня 1939 р

5

Угорський плакат, випущений з нагоди вступу гонведських військ в Карпатську Україну в березні 1939 р

В тему: Гітлер, Сталін і Україна: безжальні стратегії
Внаслідок розпаду Чехословаччини 15 березня 1939 р Сойм в Хусті проголосив незалежність Карпатської України, затвердив її державні атрибути (гімн «Ще не вмерла Україна», синьо-жовтий прапор, герб, що поєднував в собі крайовий герб з тризубом св. Володимира Великого, українську мову як державну), і вибрав її президентом Августина Волошина. Втім, жодна з держав світу не визнала самопроголошеного української держави в Карпатах, яке таким чином було залишено напризволяще хортистської Угорщини. Не маючи особливого вибору в тих міжнародних обставинах Хуст просив протекторату у Німеччині та Румунії, а після відмови безуспішно звертався до демократичних держав – США та Франції.

Тим часом, карпатські українці, не чекаючи допомоги ззовні, взялися за організацію озброєного опору угорському вторгненню. Було проголошено створення збройних сил – Національної Оборони Карпатської України на чолі з полковником армії УНР Сергієм Єфремовим і начальником штабу полковником Н.Колодзінскім. Їх ядром стала Карпатська Січ а також добровольці, які відгукнулися на заклик уряду захищати край. Незважаючи на те, що Карпатська Січ в період автономії досягла чисельності 12-15 тис. членів, навчання в її рядах встигли пройти всього лише 2 тис. людина. Втім, найбільшою проблемою стала відсутність зброї і амуніції, без якої карпатські січовики залишалися беззахисними перед настанням ворога. Чехословацькі війська обороняли край тільки 14-15 березня, і незабаром за наказом почали евакуацію Праги з території Карпатської України. В таких умовах українське командування видало наказ роззброювати відступаючі чехословацькі війська. Завдяки отриманому озброєння січовикам вдалося організувати оборону на кількох ключових ділянках настання угорських військ. Найбільшим став бій на Красному полі 16 березня 1939 р на підступах до Хусту, в якому взяли участь кілька сотень січовиків, семінаристів та українців з чехословацького війська. Однак, подолавши опір захисників, 18 березня 1939 р угорські війська досягли карпатських перевалів і встановили довгоочікувану спільний кордон з Польщею.

Щоб уникнути зайвих дипломатичних наслідків, під час окупації Карпатської України угорськими військами 14-18 березня 1939 р Великобританія і Франція зробили вигляд, ніби Карпатоукраїнську питання є внутрішньою проблемою Угорщини. Хоча в ході згаданих подій британський посол Кедоган засудив угорську агресію як акт насильства, проте ні він, ні міністр закордонних справ Великобританії лорд Галіфакс, ні прем’єр-міністр Невілл Чемберлен ніколи не висловлювали офіційного протесту на адресу Будапешта, розглядаючи угорську окупацію Карпатської України не як співучасть

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Протест, Україна, правда і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s