ЧИ ВВАЖАЛИ СЕБЕ КОЗАКИ УКРАЇНЦЯМИ


Чи знаєте ви, що у 1905 році загони запорізьких козаків використовували для розгону революційних маніфестацій, що погіршило імідж козаків ув очах прогресивної громадськости.

А що з українством запорожців? Переважна більшість запорожців не вважала себе за українців. Виняток становили окремі інтеліґенти з університетськими дипломами, просвітницькими ідеалами та опозиційними ідеями. Козацька старшина вважала «свій народ» за південну гілку великого російського народу та відзначалася неперевершеним монархізмом.

Як і «київські малороси» з кола Дмитра Піхна і Василя Шульгіна, вихідці зі старшини після 1905 року стали російськими націоналістами та вбачали головну загрозу Імперії в «мазепинському сепаратизмі». Крім цього, козацьку старшину жахала «жидомасонська змова», наочно втілена в гармидері одеського Привозу. Отже, між запорізькою старшиною та українською інтеліґенцією пролягла інтелектуальна прірва, а між запорізьким козацтвом та українським селянством – прірва станова.

Зробимо історіографічний відступ. А що з українством запорожців із погляду самих українців? А нічого!

На початку ХІХ століття побачив світ памфлет «Історія русів», в якому шляхетні представники городового козацтва були протиставлені січовому гультяйству. Адже малоросійське дворянство – первинна авдиторія памфлету – було утворене нащадками старшини городового козацтва, яке від середини XVII століття ворогувало із січовиками. Досить згадати конфлікти різних гетьманів із кошовим Іваном Сірком. Позиція анонімного автора «Історії русів» була повторена іншими тогочасними істориками та письменниками, зокрема і в історичних чернетках Алєксандра Пушкіна і Миколи Гоголя.

Останній наголосив у передмові до другої редакції «Тараса Бульби», що «геній Єкатєріни Великої дозволив об’єднати під імператорським скіпетром колишніх супротивників» – запорізьких козаків і дніпровських «малоросів» з їхніми городовими козаками та романтичними селянами. Недарма ж письменницький Тарас Бульба ходив на Січ не для виховання синів, а для упокорення тамтешнього гультяйства. На майдані він проголосив промову про важливість об’єднання двох різних груп козаків для спільної боротьби проти «клятих ляхів», що було найвищим виявом святого товариства. Але це в другій редакцій, а в першому виданні січовики були проіґноровані Автором – нащадком городових козаків.

Тарас Шевченко, Микола Костомаров і Пантелеймон Куліш порвали з малоросійським дворянством і його аристократичним козацьким мітом, замінивши звеличення городового козацтва «селянським мітом». Літератори називали своїх одноплемінників нащадками селян, які зазнавали утисків і від «своїх» городових, і від «чужих» запорізьких козаків.

Шевченко оспівував конфлікт між Гетьманщиною та Січчю яко причину чужоземного загарбання України. Саме січовики, згідно із поетом, своїми набігами розсварили українців із поляками. До того ж він протиставив «поганих» запорожців «добрим», хоч і не менш жорстоким гайдамакам, які були вихідцями із селян і виступали народними месниками. Але поетове ставлення до запорожців було амбівалентним, бо він уважав їх за втрачених синів України.

Подібні «сантименти» не дозволяв собі захисник українських селян – Костомаров, який був одним із творцем «селянського міту» на сторінках своїх романтичних історичних творах. А Куліш скептично поставився і до городових, і до низових козаків. Для нього вони були революційними руїнниками, які нищили здобутки працьовитих селян.

Серйозне дослідження запорізьких козаків розпочав Володимир Антонович – як історичних ворогів української справи, які свого часу виділилися з українства та виступили проти Гетьманщини. Однак завданням на майбутнє для Антоновича, висловленим під час поїздки у Львів, стало об’єднання всіх українців, зокрема й «блудних синів» – запорожців.

Інтелектуальні побудови Антоновича стали основою для детальних досліджень Михайла Грушевського. В останніх томах «Історії України-Руси» він звернув прискіпливу увагу на причину розриву між українцями – городовими козаками та посполитими селянами – і запорізькими козаками. А в публіцистиці 1905 року «отець української історіографії» закликав запорожців до повернення у лави української нації та спільної боротьби за реформування імперської Росії.

Що принесло для запорожців «коротке ХХ століття»? 1917 рік застав старшину розгубленою. Більшість старшини разом із значною частиною козаків перебувала на фронтах. Серед населення міст козаки були в меншости. Тож перевагу здобула революційна громадськість, яка в очах козацьких продвіників мала «єврейське обличчя», як і в 1905 році.

У 1918 році козацька старшина повернулася з війни та підтримала гетьмана Павла Скоропадського, хоча на словах ухилялася від того, щоби виказати відданість цьому нащадку городового козацтва. Далі запорожці перейшли до підтримки Добровольчої армії, хоча серед збіднілого козацтва знайшлися прибічники українців, більшовиків, анархістів. Ба більше, для багатьох посполитих запорожців узірцем «справжнього козака» ставали не місцеві отамани-поміщики, а батько Махно із сусіднього терену.

Після перемоги Червоної армії чималій кількости представників старшини довелося еміґрувати. Деякі інтелектуали-запорожці в Берліні та Парижі писали історичні брошури про окремішній козацький народ, який походить від хозар: «козар» = «козак». До цього козацького народу належали й запорізькі, й донські, й чорноморські, й оренбурзькі козаки. Ба більше, історики козацтва протиставляли «кавказький тип» степових козаків з їхніми чорними бровами та орлиними носами – «слов’янському типу» лісових землеробів. Однак козацькі історики соромилися посилатися на представника городового козацтва Самійла Величка, який першим сформулював «хозарську теорію» походження козаків. Для цих істориків городові козаки були «зрадниками».

Отже, великий козацький народ, згідно із розважаннями діяспорних істориків, сформувався зі степових народів, від яких козаки запозичили своє антропологічне обличчя, матеріяльну культуру та військову звитягу. Козаки були русифіковані через християнізацію. Так прийняття «істинної віри» ледве не призвело до втрати «істинного обличчя».

Натомість інші запорожці-інтелектуали були прибічниками ідеї «великого російського народу», відгалуженнями якого були різні козацькі народності-війська. Між різними групами запорожців розгорнулася запекла ідейна полеміка. Під час Другої світової війни бої за історію вщухли, бо з’явився новий поділ – на прибічників Третього Райху та Радянського Союзу. Деякі козаки пішли служити до Вермахту.

Що ж сталося із запорожцями на батьківщині? Від середини 1920-х років вони зазнавали українізації. Але від середини 1930-х років українізація змінилася русифікацією. Офіційно запорожці вважалися за українців. Але згортання українізації пояснювали тим, що між Дністром і Дніпром було значне російське, єврейське та німецьке населення, яке не годилося українізувати. Звісно, серед запорожців з їхніми великими земельними ділянками та розвиненим господарством було найбільше постраждалих од розкуркулення, Голодомору та Великого терору.

Під час Другої світової війни серед офіцерів частин Вермахту, які стояли на Південній Україні, знайшлися представники козацької еміґрації. Окупаційна адміністрація загравала з патріотичними почуттями запорожців, залучаючи до роботи місцевих освічених нащадків козаків. Тому радянське визволення від німців принесло нові репресії для козаків.

Загалом протягом ХХ століття через індустріялізацію Південної України, війни та репресії питома вага запорожців на теренах колишньої Області Війська Донського стала незначною. Більшість запорожців почали уважати себе за українців, щоправда, російськомовних. А в 1990-ті роки розпочалися бої за історію між прибічниками панукраїнської та русофільсько-козацької орієнтації. Останні поєднували плекання козацької окремішности та належність до «великого російського народу». Прибічники цього напряму в 2014 році підтримали «російську весну». Але це був останній спалах «козацького самостійництва». Молодь виступила за Україну, мітингуючи на вулицях Одеси, Миколаєва та Херсона.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Міф, Наука, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s