Дякуючи Богу ми, західняки дихаємо повітрям без війни



Звичайно ж, ми уже інші, аніж ті, коли у нашу лексику увірвались незвичні й такі холодні слова, як «блокпост», «барикада», «коктейль Молотова», «Берктут», «тітушки» і… «смерть».

 

Так, ми вже геть по-іншому сприймаємо і цей світ, і його правду, збентежено ковтаючи біль, коли йдеться про столичні вулиці Грушевського та Інститутську, Будинок профспілок і, врешті, Небесну Сотню. Ми якось в одну мить стали ріднішими й чистішими, вивіряючи себе на справжність у кожній новині, у кожній втраті, у кожній сльозі… Українське жовтоблакиття стало неймовірно живлющою силою, що, здається, із кожним подихом піднімало все нову й нову хвилю надпотужної енергетики й небаченого і незнаного досі патріотичного піднесення! Не захлиснулося воно, на щастя, у страхітливому полум’ї замордованого нечистю рідного сходу – навпаки, українство розправило крила – і, хто як міг, став на захист своєї земля, своєї суверенності, заповітів своїх пращурів, свого генетичного коду волелюбства.

Направду, ми по-іншому вивіряємо себе, ми, звичайні люди, пересічні мешканці міст і сіл, чиї діти, не вагаючись, пішли в окопи, а не у нічні клуби, чиї матері й сестри ледь не цілодобово варять, сушать, ліплять, смажать, аби українські захисники мали сили боронити свій край; ми, котрі, кидаємось на допомогу, віддаючи волонтерам і родинам постраждалих та загиблих чи не останню копійку, а не хизуємось у соцмережах і перед фотооб’єктивами брендовими мільйонними сукнями, автівками й аксесуарами та накопиченими мільярдами… Бо ми любимо цю землю, у нас перехоплює подих, коли поусюди бачимо жовто-блакитну символіку, старанно вимальовану на алеях та переїздах, а, що головне, – у відданих серцях!

А ще – ми, західняки, як кажуть, та і всі інші мешканці мирних регіонів, маємо щастя лягати у тепле ліжко і прокидатись під голос свого будильника, а не мерзнути під снігом в окопах, гріючи раз-по-раз табуни змерзлих мишей і зриватися від щедротного градового дощу. Ми таки продовжуємо веселитись, іноді про людське око надмірно сиплячи грішми у вирі алкоголю; іноді нарікати на старіюче взуття та зазіхати на сусідові обнови і навіть засмагати на іноземних пляжах; дратуватися від раптом дещо блідого вигляду щойно закінченого євроремонту і вражатися, як можна жити, й досі не скуштувавши, приміром, суші… Суцільний калейдоскоп, та вже не іграшковий, а складений із реалій української дійсності.

Дійсності, яку ми, що дихаємо повітрям без війни, сприймаємо по-своєму, а вони, кого ця проклята війна наскрізно переформатувала, щастя, що залишивши живими, неодмінно пропускають через лише їм відомі біоритми.

Зостається одне: таки вимолити у Господа справжнісіньке перезавантаження нашої влади, бо народ український вартий щастя. Помилуй вже нас, Отче!..

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у История, Новости, Протест, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s