ЧИ НЕ ПОРА ГНАТИ ЧУЖИХ ПОПІВ?


Після того, як Росія окупувала Крим й розв’язала війну на Донбасі, УПЦ (МП) не приховує своєї проросійської позиції, а окремі її священнослужителі відверто підтримують проросійських сепаратистів. Закономірно, патріотично налаштовані віряни не хочуть далі лишатися в цій церкві. Найбільша кількість парафій, які виявили бажання перейти з УПЦ (МП) в УПЦ КП, зараз зафіксована на території Рівненської області, а також інших районах Великої Волині. Саме тут найбільший відсоток прихильників незалежної православної церкви в Україні.

Але події розвиваються за апробованим сценарієм. Виглядає він приблизно таким чином. Церковна громада виявляє бажання перейти із УПЦ (МП) до УПЦ Київського патріархату. Тут же знаходиться кілька «незгодних» (переважно це люди, підгодовані «канонічним» священиком). Раптом з’являється ззовні група підтримки цих «незгодних». Наприклад, для цього часто використовують різних «канонічних» тітушок – семінаристів і «монашествующих». Провокується міжконфесійний конфлікт. З’являються «православні журналісти», які спеціально цей конфлікт роздувають і представляють у відповідному світлі. Далі йдуть заяви високопоставлених ієрархів. Наприклад, про конфлікт у селі Птича Дубенського району Рівненської області говорив сам патріарх РПЦ Кирило (Гундяєв).

Влада України при цьому переважно намагається зберігати нейтралітет. А «патріотичні» партії, які при владі, традиційно умивають руки. Знаходяться також «корисні ідіоти» (якщо не агенти Кремля), котрі починають щось глаголити про релігійну толерантність, про невтручання держави у справи церковні та інші «правильні» речі. Включаються правоохоронні органи. І тоді ситуація переважно або «заходить у тупик», або… вирішується на користь так званої «канонічної» меншості.

Чи будуть громади УПЦ (МП) хотіти переходити в УПЦ КП, спостерігаючи за такими ситуаціями? Думаю, відповідь очевидна. На жаль, в Україні немає чітких юридичних механізмів переходу релігійних громад з однієї конфесії в іншу. Немає й бажання з боку влади, судової зокрема, політичних сил справедливо врегульовувати ці питання. Зрештою, немає й розуміння того, що в релігійному житті нашої держави маємо кричущі конфесійні диспропорції, які треба вирішувати. Але які так і не вирішуються.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Віра, Право, правда і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s