СВЯТА ЗАВЕРШУЄ ІВАН ПРЕДТЕЧА


19 січня є останнім днем дванадцятиденного періоду Різдвяних свят. Християнське свято Богоявлення Господнє, що припадає на цей день, має також інші назви: Водохреща та Йордан і пов’язується з подією Хрещення Ісуса Христа в річці Йордан, під час якого Ісус об’являє себе перед людьми як Спаситель світу. У православній та греко-католицькій церквах зміст свята полягає саме у Хрещенні та об’явленні Ісуса Христа, тоді як в католицизмі воно пов’язується із поклонінням волхвів, а саме з євангельськими подіями безпосередньо. після Різдва, коли три царі принесли Новонародженому Ісусові дари. Звідси і назва свята у католиків – Трьох Царів.

Як пише отець Андрій Йосафат Григорій Трух у книзі «Життя Святих», «коли Божий Син став чоловіком, то в його святих планах як Спасителя світу було трилітнє прилюдне навчання людей. В ізраїльтян ніхто не міг бути вчителем народу до 30-ти літнього віку. Тож Ісус Христос 30 років свого життя провів в укритті як син теслі Йосифа та Марії, спочатку в Єгипті, а потім в Назареті. Аж на 30 році покинув Христос тихе й непомітне життя та розпочав свою апостольську працю… Свою прилюдну діяльність розпочав Христос у місці виступу св. Предтечі над Йорданом надзвичайним об’явленням з нагоди прийняття хрещення покаяння. Подія богоявлення над Йорданом дуже важлива. В ній започаткував Ісус свою діяльність як Спаситель світу. Поява над ним Святого Духа і голос Небесного Отця з величною заявою, що Ісус Христос – це Його Божий син, готували людей до того, щоб вони без жодного сумніву приймали Христову науку та його заповіді, що мали на меті їхнє спасіння».

Богоявлення Господнє, як і ряд інших свят циклу Різдва Христового має, окрім релігійних, давні язичницькі корені й у давнину супроводжувалося різноманітними обрядами, магічними діями та ворожінням, особливо пов’язані з водою. Так, після хрещення Русі Володимиром, існував навіть спеціальний «Устав князя Володимира» про заборону молитися біля води, очевидно, для запобігання проведенню магічних ритуалів та ворожінню. Це є свідченням того, що викорінення і позбавлення від дохристиянських вірувань потребувало тривалого часу і спеціальні церковні заборони не завжди давали бажаний результат. На сьогодні чільне місце в йорданських обрядах посідають ті, які мають стосунок до води. Але, знову ж таки, лише у православній та греко-католицькій церквах. У католицькій традиції головним елементом свята є процесія трьох царів.

В українських селах із святом Богоявлення було пов’язано багато звичаїв, обрядів і традицій, частина з яких носила серйозний виховний момент. Приміром, ще перед Різдвом священик у церкві оголошував про те, яка із родин цьогоріч пектиме просфори – богослужбовий літургійний хліб, що використовувався в тому числі для урочистого Йорданського Богослужіння. Як правило, таке доручення, а відтак і цінний обов’язок отримувала родина з високими моральними якостями, яка перебувала в мирі, добросусідстві, члени якої добре поводилися упродовж року, не зловживали алкоголем, приходили на допомогу своїм ближнім, не пропускали недільних та святкових Богослужінь. Таким чином, це був своєрідний неоголошений конкурс на гарну поведінку, у якому негласно брала участь кожна сільська родина, адже право випікати просфори високо цінувалося.

Напередодні Водохреща, у Надвечір’я Богоявлення, українці готують святкову вечерю подібну як перед Різдвом. Щоправда, кількість страв може бути меншою, ніж традиційні 12 й асортимент та багатство святкового столу не є обв’язковим, радше навпаки. У Надвечір’я Богоявлення або ж на Щедрий вечір, господині готують так звану «голодну кутю» і всі страви «водохресного вечора» є пісними. Так само як на Святвечір, на Щедрий вечір не прийнято збиратися гучними дружніми колами чи ходити в гості, вечеря має сімейний характер. Також прийнято колядувати, але здебільшого щедрувати. Та через те, що щедрівок є менше, а коляд українці знають набагато більше, перевага надається традиційній коляді.

18 січня – переддень Йордану, є днем суворого посту. У цей день у церквах освячують воду, аби з неї можна було розпочати вечерю. Окрім цього, господар окроплює свяченою водою домівку, а також подвір’я та все господарство з існуючою в ньому живністю. Також, на дверях домівки малює крейдою хрестики, аби оберігали від нещасть та лиха. До слова, у ряді католицьких країн існувала, а подекуди й збереглася традиція на Богоявлення писати на дверях церков і будинків латинські літери CMB. Їхнє значення пояснюють двояко: як перші літери імен трьох царів: Каспара, Мельхіор та Бальтазар або ж як перші літери латинської фрази, що українською звучить: «Нехай благословенним буде цей дім Христом».

Власне, головною подією саме 19 січня – свята Богоявлення Господнього є обряд хрещення води. Це відбувається в церкві, де після Богослужіння священик освячує воду, що, як правило, міститься у великій посудині на церковному подвір’ї. Після цього віряни набирають собі цієї води, хрестячись, п’ють її і несуть додому. Християни вірять, що освячена вода містить цілющі властивості, охороняє дім і тих, що у ньому живуть від усього злого, сповнює здоров’ям, зцілює, додає життєвих сил та енергії. Свячена вода є необхідним та незамінними атрибутом кожного віруючого християнина. Вона використовується як на повсякдень, так і в особливих урочистостях чи інших випадках життя. Окрім цього, існує давній церковний обряд освячення домівок Йорданською свяченою водою. Після Водохреща і аж до свята Стрітення Господнього оселі відвідують священик з дяком для того, аби з молитвою окропити оселі вірян свяченою водою.

У місцевостях де є водоймища на Йордан вода освячується і там. Якщо зима морозяна, то звечора у кризі вирізається хрест. Вранці віруючі разом із священиком ідуть до водойми. Духівник освячує її, скроплюючи уже раніше освяченою водою в церкві чи, занурюючи у неї срібний хрест, проводить цілий обряд освячення із трьома свічками та необхідними молитвами.

Відомим і широко популярним став звичай купатися в ополонці на Водохреще. Вважається, що якщо з вірою та відповідним духовним піднесенням здійснити таке купання 19 січня, то можна очиститися від недуг, болів, від фізичної чи душевної втоми, набратися енергії на цілий рік, сповнитися життєвими силами та бадьорістю, отримати довгождане зцілення, наснагу та позитивне піднесення.

Свято Богоявлення Господнього завершувало Різдвяні свята. Наступний день – 20 січня – Собор святого Івана Хрестителя (Предтечі) у народі також вважався завершальним. Досі існує приказка, що «Іван Предтеча забрав свята на плечі». Вже у Надвечір’я Богоявлення існувала традиція, згідно з якою виганяли кутю. Якщо в домі були діти, то вони голосно тарабанили в посуд, тупотіли і навіть бігали довкола хати, а господар стріляв у небо. Після вечері з хати виносився дідух і сіно. Частина з них спалювалася, а іншою перев’язували дерева, щоб давали добрий врожай. Рештки хліба господар роздавав худобі. Незадовго після Йордану традиційно розпочиналися приготування до весни.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Новости, Релігія і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s