ДАВАЙТЕ ПЕРЕМКНЕМО НЕ ЛИШЕ КАНАЛИ


Це тепер можна клацати пультом або одразу кількома, сидячи на дивані чи ще на чомусь. Тоді ж, аби перемкнути телевізійний канал, треба було встати, підійти до телевізора і переклацнути перемикачем каналів, назвемо її просто ручкою. Роботи тої було небагато, бо каналів було лише два. Один — всесоюзний, другий український. По одному — хокей, програма “Врємя”, кіно про Штірліца, по другому футбол, вісті з полів, де паслася ВРХ (велика рогата худоба), та вечірня казка з дідом Панасом. Отакий тоді був вибір. Пригадую, що аби переключити телевізор із Москви на Київ, слід було ту ручку крутнути праворуч. Я її так часто крутив, що вона зламалася і довелося перемикати канали плоскогубцями. Тепер не те — тепер каналів сотні! Але враження складається таке, що у більшості з наших людей телевізор, як і сорок років тому, має ту саму механічну ручку, яка увімкнута на той самий “всесоюзний телеканал”. Бо що з того, що диктори українською говорять, коли сам продукт — розважальні передачі та кіно — ті ж самі. Той самий перелицьований Штірліц і той самий перелицьований “Голубой огоньок”. Причому щороку цього добра стає усе більше. Навіть тепер, коли у нас із Москвою війна з вбитими та пораненими. Добре, звісно, що налякали той телеканал, який насправді російський, а не український. Так налякали, що з того каналу всі російські програми одразу зникли. Чому не посадили одразу тих телеканальщиків? Я б посадив. Але у нас же, якщо вірити нашому президенту, ніякої війни немає. І не садять у нас, хоч і обіцяли, нікого, то чому слід із телевізійників починати? І немає у мене особисто на це ради. Можу лише про одне попросити. Давайте якось вже перемкнемо ту ручку направо. Тобто виключимо із свого життя оті російські телепрограми і кінофільми, пісні та серіали. Не критикуватимемо їх, бо щоб критикувати, слід спочатку подивитися, а просто не будемо туди заглядати. Самі, добровільно, назавжди. Побачите, як вам одразу стане легше. Це як пити кинути — одразу життя іншим стає. Але я, здається, зазіхнув на святе. Ми ж не можемо не пити, чи не так? А коли ми нетверезі, то рука сама тягнеться до ручки, пробачте, до пульта, аби увімкнути російський серіал чи російську “душевну пісню”. А потім — похмілля. Похмілля у вигляді кризи, війни й усього іншого, що йде до нас із Москви. То може, таки спробувати ту ручку того — направо?

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Протест, правда і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s