У житті нам не просто так зустрічаються люди


У житті нам не просто так зустрічаються люди, які вказують на наші недоліки. Це може бути як прямо, так і опосередковано. А можливо людина, яку ми просто таки не переносимо з вигляду, слугує нам тим найціннішим вчителем, адже своїми недоліками вказує нам на ті наші, з якими ми не можемо змиритися, прийняти їх чи нарешті позбутися. Під час комунікації як і під час побудови взаємин з іншими людьми, спрацьовує принцип дзеркала, згідно з яким, людина, яка стала нашим співрозмовником, часто слугує дзеркальним відображенням нашого внутрішнього світу. Про це також необхідно пам’ятати і цінувати кожну людину, з якою упродовж життя відбувається цей безцінний комунікативний процес.Чи можливо уявити сучасний світ без новітніх джерел комунікації? Практично кожен винайдений та введений до вжитку пристрій чи механізм, за допомогою якого налагоджуються комунікативні зв’язки, покликаний сприяти міжособистісному спілкуванню. Попри те, що із стрімкою появою засобів мобільного зв’язку, активним функціонуванням соціальних мереж, поширенням електронних засобів спілкування з’являються також застереження щодо певного «відмирання живої комунікації», це питання досі залишається спірним і таким, що в цілому хіба що посилює необхідність розгляду особливостей спілкування та міжособистісних відносин у його процесі.

Сьогодні ми поговоримо про особливості спілкування у повсякденному житті, звертаючись до відомих, проте, часто нівельованих принципів самосприйняття та сприйняття свого оточення, а також з огляду на необхідність пошуків здорової комунікації як однією із складових щоденного життя людини.

У спілкуванні та у взаєминах, варто пам’ятати, завжди спрацьовує відоме зі шкільних років золоте правило: «Поводься з іншими так, як би ти хотів, щоб інші поводилися з тобою». Це дещо перефразований, проте не змінений у своєму змістовному наповненні категоричний імператив німецького філософа Іммануїла Канта «Чини так, аби максима твоєї волі могла стати принципом всезагального законодавства», тобто, аби кожний вчинок міг слугувати прикладом для інших, був тим плодоносним зерном, посіявши яке, можна зібрати рясний урожай.

У спілкуванні та у відносинах, рівно ж як і у житті в цілому – все взаємопов’язано та взаємозумвлено. Причинно-наслідкові зв’язки в комунікації виражені особливо яскраво. Взамін завжди отримуєш те, що даєш із самого початку. І якщо попри широту душі та благість намірів у відповідь не приходить аналогічне чи бодай подібне ставлення, то варто переглянути істинні мотиви такої доброчесності. Можливо за видимою щирістю маскується корисливість, а за відкритістю ховаються у засідці приховані пакості? В усі часи спрацьовує правило, за яким, якщо хочеш знайти друга, то потрібно ним стати; якщо хочеш знайти порозуміння, то необхідно зрозуміти іншого; якщо хочеш бути почутим та вислуханим, то варто послухати і почути те, про що йдеться. Світ змінюється, проте, ці прості істини не здатні витиснути і применшити жодні новомодні додатки для гаджетів.

Кожна комунікація корисна. Кожне нове знайомство, чи чергова нудна бесіда із старим знайомим в усякому разі вносить новий досвід у життя людини. Потрібно лише вміти його розгледіти та правильно оцінити. І якщо всоте між людьми відбувається, здавалось, уже затерта до дірок розмова, з’ясування відносин чи піднімається пласт наче уже вирішених проблем, значить хтось із співрозмовників, а можливо і обоє, не засвоїли основ цього уроку, суть якого криється якраз у цій «беззмістовній» бесіді. А можливо ця бесіда і справді беззмістовна, а цінність складає просто здатність до спілкування.

Ми часто не надаємо значення та ваги можливості комунікувати: виражати себе, свої думки або їх відсутність, свої емоції, почуття та переживання. Подекуди коштує надзвичайних зусиль зберігати якийсь час помірковану мовчанку або просто проковтнути образливі та несправедливі, думається, слова, не відповівши на них озлобленим аргументом проти. Часто, поза межами реальної енергетичної комунікації, людина розтрачує себе на дійсно порожні балачки, негативний потік внутрішніх сумнівів, на вживання слів та речень, які фактично програмують людину на погане самопочуття та відповідні наслідки від сказаного. Відтак комунікація, це також і відповідальність, це певне переналаштування свого внутрішнього світу, а також і зовнішнього, на відповідну інформаційну хвилю з усіма її подальшими наслідками.

Люди змінюються. Це нормальний природній процес. Йдеться, в першу чергу, про внутрішню зміну: в поглядах, ставленнях, переконаннях, у здатності вперто відстоювати свою точку зору, чи, навпаки, у вмінні до гнучкості та прийнятті інших поглядів, з одночасним збереженням свого теперішнього стрижня. В залежності від цієї зміни, мінятиметься і форма спілкування. Часто у свою адресу, прямо чи опосередковано можна почути, що щось змінилося. Це може бути оціночне зауваження, мовляв, ці зміни на краще (чи на гірше), а може бути просто констатуюче, яке наголошує на факті цих змін. В усякому разі, слід розуміти, що зміни – це розвиток. Рівно ж як і зміни в спілкуванні та у відносинах. І їм обов’язково передує певний внутрішній прогрес. А можливоі регрес. У кожного свої процеси.

Не варто лякатися змін, сприймати їх як щось виключно позитивне, чи виключно негативне. Найкраще їх приймати, як у собі, так і в своєму співрозмовникові – близькому чи далекому, в тому, з ким ще донедавна абсолютно не було протиріч, а сьогодні неможливо знайти жодної дотичності. Саме у здатності комунікувати там, де, здавалось, комунікація неможлива і навіть протипоказана, здатні відбуватися ці прогресивні зміни, коли із рясно засіяного на асфальті зерна, все ж таки проросте бодай один колосок, адже одна зернина, закотившись, все ж таки знайшла для себе щілину у ґрунті.

Не слід розцінювати це як можливість прямого впливу на людину під час спілкування та відносин з метою зміни цієї людини. Власне однією із найбільших помилок у процесі налагодження комунікативних зв’язків та під час побудови взаємовідносин є сподівання на зміну свого «візаві». Хтось з розумних сказав, що «людину не можливо змінити, її треба сприймати такою, яка вона є». Тут варто додати, що збитково будувати ілюзії щодо того образу, який колись створила уява, а далі, підганяти людину в рамки цих надуманих характеристик. Ніхто не вправі змінити іншого. І навіть, якщо одна особа каже іншій, що поряд з нею стає кращою, то це заслуга саме тієї особи, яка про це говорить і аж ніяк не тої іншої. Бо людина сама приймає рішення з приводу того, чи варто їй змінюватися чи ні. Лише добрий, ненав’язливий приклад може слугувати наближенням до цього рішення. Знову ж таки, спрацьовує актуальність категоричного імперативу Канта, та важливості врахування його значущості у житті.

Звісно, дуже часто у процесі спілкування та у подальших відносинах проявляються такі речі, які можуть для сторін бути неприпустимими, такими, які не під силу прийняти чи змиритися з ними. В такому разі, переламувати себе і свої принципи теж не слід. Тож тут спрацьовує необхідність подальшої комунікації із позиції чесності перед своїм співрозмовником, надто, якщо це близька чи навіть рідна людина. Вказати співрозмовникові на цей недолік у вашому сприйнятті, на те, що не влаштовує і з чим миритися несила, означає також визнати його вагу та значення у процесі спілкування. В подальшому рішення приймає той, кому було вказано на недоліки: наскільки йому важлива ця комунікація і ці відносини та чи готовий він змінюватися заради іншого, (а можливо і заради себе).

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у правда і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s