ТАКА РЕАЛЬНІСТЬ І ТАКІ ПЕРСПЕКТИВИ


порошенкоВсе в цьому світі має свою ціну (і не тільки в матеріальному, але і етичному сенсі). Тому, цікаво: яку ціну згоден оплатити пан Президент за «все можливе для того, щоб на землю України прийшов мир»?

Для з’ясування ціни 5 вересня в Мінську зібралася «контактна група»: екс-президент України Леонід Кучма, посол Росії в Україні Михайло Зурабов, офіційний представник діючого голови ОБСЄ з питань врегулювання ситуації в Україні Хайді Тальявіні, а також бойовики «ДНР» і «ЛНР »Олександр Захарченко та Ігор Плотницький.

Під час інавгурації пан Порошенко запевнив: жодні переговори з всілякими «Стрілками і Бісами» – неможливі. Що ж, з точки зору формальної логіки (можливо, навіть занадто формальною), совість у раба Божого Петра, певною мірою, чиста. Стрілок і Бес зникли. Тому можна домовлятися з Захарченко та Пплотніцкім.

Президент Порошенко вельми послідовний – то в пошуках миру, то в прагненні «розрядки» від втоми, викликаної війною. Уже під час згаданої інавгурації він озвучив «п’ятнадцять кроків назустріч світу», зміст яких зводився до того, щоб бойовики забралися туди, звідки прийшли – до Росії;потім було – одностороннє припинення вогню, яке закінчилося нічим, крім смертей наших солдат; а не так давно – перша зустріч у Мінську, єдиний результат якої – Іловайська трагедія.

Прагнучи звільнити українських бійців з Іловайського котла, Президент Порошенко нібито мав телефонну розмову з Володимиром Путіним. Про щось, здавалося б, домовилися. Тому тепер Порошенко, напевно, відчуває себе обтяженим моральними зобов’язаннями, і це незважаючи на те, що наші бійці пробивалися з котла через засідки, влаштовані російськими підрозділами.

З дня інавгурації вимоги Президента Порошенко все скромніше. З кожним «кроком назустріч світу», який робить Президент, ціна миру для України все важче. І якщо ця тенденція збережеться, то страшно уявити, на яких умовах буде укладено цей світ, якщо взагалі буде укладений.

Тому, що ми маємо зараз? Фактично, українська сторона (хай і в особі колишнього президента) сіла за стіл переговорів з терористами. А це значить, що фантом «Новоросії» перетворюється з пропагандистською фікції в справжню політико-правову реальність.

Путін починає і виграє. А Україна крокує до світу. Путін вже виграв Крим, згадка про який – справжній міжнародно-політичний моветон. Виграв і «Новоросію», представники якої беруть участь в міжнародно-політичній зустрічі. Справа тільки за формалізацією цієї політичної реальності. А для цього цілком згодяться будь-які вибори в «Установчі Збори Новоросії». Далі ж питання буде зводитися лише до того, в яких межах буде існувати ця «Новоросія» – від Ізварине до західного передмістя Донецька, чи все ж – від Ізварине до Ізмаїла, як уявляє собі Путін.

І зараз потрібно розуміти: що ні створили б Путін – йому все зійде з рук. Тому що Путін досить Малахольна (для чого завгодно), а світ – достатньо нікчемний, щоб поставити його на місце. Така реальність і такі перспективи.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Новости, Україна і позначений , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s