ЦЕ НЕ СПОРЯДЖЕННЯ, А “ДРОВА”


Выступление Сердюкова в Госдуме: вопросов больше, чем ответов РИА НовостиДійсність, як завжди, не збігається з тим, що нам показують по телевізору. За переможними сюжетами й бадьорими коментарями спікерів АТО відходять у тінь усі недоліки й хвороби, якими вже багато років обтяжений наш армійський механізм. Зведення з фронту дуже важливі, але не слід забувати про тилове забезпечення.

Добре, що тисячі волонтерів і просто небайдужих людей допомагають армії та Національній гвардії. Проте самопожертвуванням народу чимало політиків і військових у високих кабінетах і з великими зірками на погонах прикривають волаючу безвідповідальність і часто просте невміння організувати процес безперебійного постачання фронту всього необхідного.

Частина в основному з добровольців. Йшли в армію, щоб захищати країну. І це не романтичні ілюзії, а свідомий вибір цілком зрілих за віком і життєвим досвідом людей. І тут стається перше розчарування.

Отримані вантажівки, на яких передбачається доправляти на фронт спорядження, не тягнуть навіть на звання «Дрова». Стан жахливий. Двигуни, акумулятори не можна навіть так назвати. Усе не укомплектовано. На деяких вантажівках немає навіть ключів запалення. Про інструменти для ремонту й годі й казати. На весь автомобільний парк передбачається  один (!) комплект інструментів. Це тих, які мають бути під рукою у кожного водія.

Проте командування виштовхує водіїв у зону АТО ось на такій, з дозволу сказати, техніці. Саме тому  виникають запитання:

Кому потрібна  така техніка? Рухатися з великою швидкістю такі, вибачте на слові, автомобілі не можуть. Проте в зоні АТО саме висока швидкість украй необхідна. Інакше виникає небезпека загинути від обстрілу або попасти в полон до бойовиків. Висока швидкість на межі можливостей техніки — це питання життя і смерті.  Якщо навіть водій не загине, не потрапить у полон, то можна втратити вантаж. У гіршому разі він як трофей потрапить до бойовиків. Ми що, збираємося таким чином підтримувати їх забезпечення?

У зоні бойових дій фронт і тил становлять нерозривне ціле, й один без другого не існує. Це аксіома ведення бойових дій. Чи нашим генералам вона невідома? І тут питання не лише до генералів і полковників. Значно більше запитань до наших політиків. Як тих, хто перебуває при владі, так і в так званій опозиції. Утім до останньої скоро запитань уже не буде.

Схоже, що тил української армії живе не за законами війни, а з продовженням корупції та безвідповідальністю. Люди з великими зірками на погонах головною у своїй діяльності вважають не ефективність, а вчасно відзвітувати у виконанні.

About "АлМаС"

АлМаС
Галерея | Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Україна, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s