Від мокшаїв чекати можна чого завгодно


війнаРосійські інтелігенти нажахані. Ті самі інтелігенти, які пристосувалися до російського нацистського режиму й живуть з вічною російською дулею в кишені. Ніхто не має права вимагати від людей героїзму, але не їм судити про те, як інший народ, який не бажає жити, як вони, бореться з агресією їхньої держави.

Українці сміють робити те, на що російські інтелігенти абсолютно не здатні. Так само за радянської влади кухонні фрондери обурювалися дисидентами, бо ті не боялися відкрито говорити те, що всі думали. Україна не потребує оцінок і думок добровільних рабів.

Одне з головних завдань будь-якого тоталітаризму — придушення волі до опору. Для цього годиться й залякування, й боротьба за мир. Останнім скористався Сталін одразу після Другої світової війни, коли було очевидно, що СРСР набагато слабкіший за колишніх союзників і треба було виграти час. З українськими й російськими пацифістами, зокрема й з захисниками диверсантів, що працюють під журналістським прикриттям, сперечатися марно. Вони посібники російського нацизму, такі ж провідники генеральної лінії й бійці агітпропу, як найтупіші й найзлісніші українофоби, від спорідненості з якими вони відхрещуються.

На жаль, немає надії на те, що повнота інформації про те, що відбувається в Україні, щось змінить у абсолютної більшості росіян до цих подій. Росіяни могли стати цивілізованою нацією, але не схотіли. Замість тверезої оцінки свого місця й свого стану вони віддали перевагу міфопоетичній картині світу, в якій вони живуть століттями.

Ось останній приклад того, до чого призводить подібне ставлення до дійсності. Надії кремлівських політиків на союз з Китаєм завжди викликали подив. Ступінь невігластва російського істеблішменту відома давно, ще коли прозвучала маревна теза Примакова про вісь Москва — Пекін — Делі. Радянський академік-сходознавець, схоже, нічого не знав про напружені й ворожі китайсько-індійські відносини.

Кремль завжди вважав, що Китай — альтернатива Заходу, що разом з цією країною можна дружити проти всього світу. Радянський облом не враховувався. Але Китай узагалі не може бути проти когось. Він просто сам по собі. В основі китайської ідентичності й китайської цивілізації лежить те, що я давно вже назвав необов’язковістю іншого. Китай самодостатній і називає західну цивілізацію цивілізацією авантюристів і піратів. Не менш тепле ставлення в нього до Росії, до якої зберігаються територіальні претензії. Не забуто ні розграбування Пекіна російським експедиційним корпусом під час придушення боксерського повстання, ні геноцид китайців, влаштований тоді ж амурськими козаками.

Російська ідентичність — це завжди антиідентичність, хоч би яке зовнішнє оформлення вона мала, — самодержавне, комуністичне, варварське й нацистське, як зараз. Обов’язковість іншого — ось що характеризує російську самосвідомість у всі часи. Росіяни мають бути або антиамериканцями, або протистояти всьому світу, що лежить в основі нинішньої консолідації абсолютної більшості росіян довкола Путіна. При цьому абсолютно байдуже, що впевненість у існуванні єдиного російсько-українського народу поєднується з ненавистю до всього українського. Так було ще за часів Аксакова — російські слов’янофіли були затятими ворогами українського національного відродження.

Тож який там союз з Китаєм. І один уже зазнав краху, але знову Кремль наступає на китайські граблі. Зберігаючи при цьому до китайців те саме ставлення, що й до японців 110 років тому, — «макаки-коєкаки». Ось і отримали торгівельну Цусіму — інакше газовий контракт з Китаєм не назвеш.

Це про еліту. Що ж до масового сприйняття того, що відбувається в країні й світі, то для них майбутні президентські вибори в Україні взагалі щось незрозуміле, як і сама українська державність. Усе це бЕндерівський заколот проти Росії.

Історичний досвід інших народів свідчить про марність освіти й пропаганди в подібній ситуації. 1939 року, рапортуючи про успішний початок Другої світової війни в союзі з нацистською Німеччиною, Молотов викрив Англію й Францію: «Ідеологію гітлеризму, як і будь-яку іншу ідеологічну систему, можна визнавати або заперечувати, це — справа політичних поглядів. Але будь-яка людина зрозуміє, що ідеологію не можна знищити силою, не можна покінчити з нею війною. Тому не лише безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за «знищення гітлеризму», що прикривається фальшивим прапором боротьби за «демократию».

Історія двічі спростувала ці слова. Друга світова війна покінчила з нацизмом, холодна війна — з комунізмом. Єдиний спосіб протверезіння росіян — стратегічна поразка Росії в новій конфронтації з усім світом. Саме тому зараз доля Росії вирішується українською армією й українськими виборами.

Але поки вони не відбулися, зберігається небезпека того, що Кремль зірве їх. Чекати можна чого завгодно.

About "АлМаС"

АлМаС
Примітка | Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Новости, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s