УКРАЇНСЬКА РЕЗЕРВНА АРМІЯ (УРА)


УКРАЇНСЬКА РЕЗЕРВНА АРМІЯ (УРА): ХОЧЕШ МИРУ – ГОТУЙСЯ ДО ВІЙНИ

Після майдану ми змінилися. Почали дивитися на світ через “майданівські окуляри”. ”Усі” тепер знають рецепт “коктейлю Молотова” і як вести себе при газовій атаці, знаються на різновидах респіраторів і протигазів та дивляться на бруківку міст з точки зору її “замашності”.

Після подій 18 лютого люди масово пішли на курси надання першої медичної допомоги (тільки на курси в приватну клініку “Борис” за перші кілька днів записалося близько 6 000 охочих, а ще ж проводилися курси від Медиків-волонтерів майдану та Української резервної армії).

Після початку агресії з боку Росії люди переорієнтувалися на вогневу підготовку. Стало зрозуміло, що треба бути готовим до всього: українці навчилися робити “закладки” з продуктів та ліків і позбирали “тривожні валізки”.

Відповідаючи на запит людей та потреби часу, з’явилися ініціативи з підвищення обороноспроможності цивільного населення. Одна з таких громадських ініціатив –Українська резервна армія.

Автор усіх фото Олена Бондаренко 

 

Серед ініціаторів її створення – Владислав Кириченко, “засновник мистецької агенції “Наш формат”.

Початково агітка записуватися в УРА сприймався як заклик іти “в партизани”.

Але нині свої задачі очільники УРА формулюють як “підвищення оборонної спроможності цивільного населення”.

Ідея в тому, щоб охопити ту категорію людей, які не можуть служити у Збройних силах України або не хочуть чи не можуть записуватися у Національну гвардію.

 

У програму навчання УРА входить медична підготовка (перша невідкладна допомога постраждалим у екстремальних ситуаціях), вогнева підготовка, бойові мистецтва, теоретична підготовка з протистояння на окупованій території тощо.

Записатися в УРА можуть всі бажаючі. У анкеті люди вказують рівень своєї військової підготовки, зазначають наявність машини. Після цього резервісти потрапляють у список очікування на військовий вишкіл.

Вишкіл в УРА: як відбувся перший заїзд

Перший день – це “волонтерка”. Люди відновлюють полігон, розчищають казарми.

Під полігон віддали стару базу ТСО, і виглядає він досить занедбано: асфальт вкритий мереживом тріщин, приміщення “казарм” засипане будівельним сміттям, кухня напівзруйнована.

 

Волонтери працюють на всіх фронтах: “виносять будівельне сміття, палять гіляччя, зварюють новий турнік для фізичних вправ, проводять електрику до промерзлих за зиму приміщень, збивають з дошок лежаки і туалет. Умови для проживання спартанські: на “нарах” у спальнику, вигоди – за 200 метрів вулицею від самого приміщення.

Душ лише літній, тому ранньою весною доводиться обходитися без миття. Як нагорода волонтерам за роботу – можливість постріляти в тирі.

Наступного дня починається, власне, навчання в Українській резервній армії. Пропускна спроможність на полігоні поки не дуже висока: формується дві чоти по 17-19 осіб. Проте керівництво УРА планує проводити вишколи кожні вихідні. Навіть з такими темпами, черга з охочих наразі на два місяці вперед, розповідає референт УРА Тетяна Кушка.

 

На вишколах служилим людям допомагають пригадати армійські часи, а людям, які взагалі ніяким боком не були у війську, дають ази військової справи. Щодо участі жінок в УРА упередження не мають. Але, за словами Тетяни Кушки, жінки самі мають власні упередження – у лавах армії з усіх резервістів жінок лиш 5%.

У перший же день інтенсивно проходить навчання: як практичне, так і теоретичне.

Навчають польовій медицині і наданню першої невідкладної допомоги, розповідають, як обеззаразити воду з мінімумом засобів, чого не можна робити із пораненим товаришем. Далі спеціально запрошений тренер показує основи рукопашного бою: як правильно бити і захищатися навкулачки, з ножем, прикладом автомату. Як вириватися із захвату і як правильно падати. На вогневій підготовці два інструктори навчають стріляти з СКС, збирати і розбирати автомат, правильно займатися позицію для стрільби. Практика – стрільба лежачи без упору по нерухомих цілях вдень.

 

Один з інструкторів та керівників УРА – полковник запасу Микола Іщенко.

Після обіду резервістам читали лекції з історії партизанського руху, а також з правил виживання на окупованій території. З практичних занять – знову були бойові мистецтва. Цікаво, що два викладачі на вишкіл приїхали з Донецька.

Інструктор з рукопашного бою, історик і письменник Дмитро Білий приїхав саме звідти. На запитання, як долучився до викладання в УРА, розповідає: “Я дуже довіряю засновнику УРА, а він вміє доводити свої ініціативи до логічного завершення. Я запропонував йому все, що я можу. Ось і відібрали у викладачі. Мабуть, на Майдані, я себе найбільше в цьому плані проявив!”

Самі ж резервісти з’їхалися з усієї України. Частина з них уже сформована команда – частина сотні самооборони з Майдану.

На запитання, чому записалися в УРА, одноголосно відповідають, що “хочуть захищати Україну”.

“Навчання дало чарівного копняка: позбавило хандри й розпорошеності, додало впевненості в собі, поновило призабуті навички; є мотивація тримати в тонусі тіло й дух, з’явилося переконання, що партизанщина у нас може бути не слабшою за військо. І слава Богу, що такі люди, як наші резервісти, є“, – ділиться враженнями після вишколу журналістка Олена Бондаренко.

Наступного дня навчання повторилося: знову медицина, рукопашний бій, вогнева підготовка, політінформація. До всього ще додалася “теренова гра”, у якій дві команди в лісі мусили виконати певне завдання, врятувати поранених і, головне, вижити.

 

Підсумки навчання

На третій день навчань була проведена атестація. Першою приймала іспит медик Оксана Костенко, яка у якості хірурга пройшла майдан. По черзі викликала резервістів і розпитувала, як діяти у тій чи іншій ситуації, питала типи поранень та інше. Залік склали усі!

Потім була атестація зі стрільби. За словами резервістки Олени Бондаренко, того дня всі покращили свої результати. Це стало доказом, що практика зі стрільби таки необхідна. Сама Олена вибила 27 очок.

В останній день, окрім СКС, резервістам ще дали постріляти з калаша.

“Часу було обмаль, після кожного підходу результати не перевіряли. Але потім порахували попадання в мішень – кількість отворів. Були там ВСІ кулі. І всі дуже гарно лягли, кучно, що означає – зброя пристрелена, і ми вже не жовторотики”

 

Про враження від навчання розповідає львів’янин Андрій: “Мені, як людині котра виросла на постійних мандрівках по горах та після військової служби, цей вишкіл був досить цікавим і насиченим масою інформації котру я не знав або вже і забув. Він дав мені змогу відновити різні навички та отримати нові з рукопашного бою, вогневої та медичної підготовки! Але крім усього цього, я вважаю найціннішою інформацією таку.

Що купа зовсім незнайомих і непідготовлених людей, за три дні зуміла зорганізуватись і стати чимось схожим на підрозділ, на команду котра вміє слухати і працювати гуртом”.

Джерело: Анастасія Мельниченко, Українська правда

 

About "АлМаС"

АлМаС
Галерея | Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Новости, Право, Протест, правда і позначений , , , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s