ПЕЧАТЬ КАЇНА


ПЕЧАТЬ КАЇНА

Анатомія російської агресії: орда – тюрма народів – КПРС – імперія зла – кремлівський фашизмАндрій БОНДАРЧУК, письменник, журналіст, народний депутат України І скликання

Тривога раптом прибрала з облич українців усмішки, з душ – веселий настрій, із розмов – жарт. Час навіть не встиг стерти з Майдану священну кров героїв, висушити наші сльози невимовного жалю за синами і дочками України, як насунула нова чорна біда. Ворог ніби очікував такого моменту, коли Україна не встигне оговтатись від свого тирана, його вірних псів, і підступно встромив нам ніж у спину. Вочевидь, він оскаженів від запаху людської крові, якої йому мало, розтоптав усе: двосторонні договори про дружбу, власні гарантії безпеки і недоторканності наших кордонів, міжнародні норми і зобов’язання. Знов підтверджено слова німецького канцлера фон Бісмарка: «Договір з Росією не вартий паперу, на якому він написаний».
Бачите, господар Кремля, вершитель долі, непримітний, але некерований чоловічок, «бліда міль» з ядерним чемоданчиком уявив себе господарем Європи і світу. Нині у всіх людних місцях тільки й чути тривожне: «І скільки тому Путіну треба? Найбагатша людина у світі. Вдавився б уже своїми землями, багатством! Росіян нацьковує на своїх братів-слов’ян. Де таке бачено?».
Бачено, мої дорогі, бачено. Про братовбивство з Біблії знає весь світ. Каїн убив свого брата Авеля. За це Бог прокляв убивц ю і наклав на нього вічне тавро – «печать Каїна». Ним народ таврує страшних злочинців-людиновбивць. Його вже мають Сталін, Гітлер, до них приєдналися ще живі Путін, наш злочинець Я нукович і їхня дрібніша братія.

А стосовно братів слов’ян… О, якби хоча б третина населення України знала справжню її історію, то вона була б давно процвітаючою. Ніякі ці народи не брати, бо Росія — не слов’янська держава. Зрештою, її багатонаціональне суспільство треба ділити на дві категорії, взявши за червону лінію стан свідомості, моралі, культури, відданості людським ідеалам. Бо нині за червоною лінією опинилися не лише державні чиновники Росії, окупанти, а й діячі культури, які носять навіть звання народних, заслужених, серед них – і улюбленці української публіки. Це не росіяни, це московіти. Це ті, в кого при зовнішньому лоску, вишуканих манерах – нутро ординця – хиже, загарбницьке, не людське. Вони і є опорою Путіна. Таких, на жаль, не менше 70 відсотків.
Так, ми різні держави, різні народи. І Україна таки й справді не Росія. Про це нині є немало літератури. Тому бодай фрагментарно торкнусь зловісної біографії Московії, яка почалася від диких племен, що відзначалися надзвичайною жорстокістю (згадаймо руйнацію, пограбування Києва Андрієм Боголюбським, масове вбивство жителів), і упокорення їх татаро–монгольською ордою. Орда перетворила ці племена в державу, навчила нею управляти, вони брали разом із нею участь у військових діях. Україна тоді теж упала перед ними. Але вона своєю мужністю закрила загарбнику шлях до Європи.
Розпад орди не означав її загибелі. Вона успішно трансформувалася у нову назву – Російська імперія, яку назвали тюрмою народів. Вона взяла від орди все: кадри, порядки, жорстокість, жадобу до захоплення нових земель. Паралельно з цим імперія активно взялась за створення історичного фундаменту нації. Адже в неї відсутня власна історія, історія орди для цього не була придатною. В хід пішла безпрецедентна фальсифікація, препарування, маніпуляції історії Київської Русі, Новгорода, Пскова тощо.
У цьому ключі сплели для нас у Московії віртуальну «колиску трьох братніх слов’янських народів». У цю колиску нам поклали дитинча азійсько–татарського кореня і сказали: «Це — ваше». А ми, сердобольний, супертолерантний народ, прийняли це байстря, вигодували його, навчили читати, писати. І хоча вже налитий силою отой імперсько–комуністичний «брат» не раз заливав кров’ю наші міста і села, сіяв смерть і руїну, устеляв кістками козаків болота для столиці імперії, а Сибір неісходиму, Карелію, Колиму, Магадан – тілами «ворогів народу», гноїв у концтаборах, розстрілював, убивав голодоморами мільйони українців, легенда про «старшого слов’янського брата» трималась та ще й досі тримається в головах значної частини суспільства.
Цей вселенський історичний обман, ідеологічна матриця з допомогою московської Церкви не раз обеззброювала українську націю, козацтво перед нахабною агресією «старшого брата». У нас на нинішню агресію навіть у думках не було плану відсічі. Тому ми знову постали розхристаними перед окупантом. До сьогодні орда пройшла довгий і кривавий шлях: царська імперія – більшовизм – комуністична імперія зла і нинішній російський фашизм. Адже лише від ХІV до ХХ століть Москва воювала 329 років. У суспільстві сформувався тип жорстокого загарбника, який не вміє і не хоче жити без війн і конфліктів, який немов вампір потребує свіжої крові у вигляді нових територій. Хоч своїх запустілих земель у Росії мільйони гектарів.
Так, на нашу землю ступив російський фашизм, про що відомий англійський діяч Уінстон Черчилль попереджував: майбутні фашисти будуть називати себе антифашистами. Хіба не це ми бачимо на вулицях України, Росії? Ще раз підтверджується аксіома історії і логіки: непокаране чи забуте зло дає рецидив. Комуністичну ідеологію, імперію зла за злочини проти людства ніхто не засудив. І ось рецидиви – Чечня, Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я, тепер Україна.
Споріднені з фашистськими є навіть сценарії захоплення цих нових земель. Пропаганда Путіна вже перевершує геббельсівську. Нині весь світ побачив, і навіть засліплені українці зрозуміли: під маскою «старшого брата» – ординець, сучасний російський фашист, нестримний, страшний, підступний в своїх намірах і діях. Тому нам вкрай важливо враховувати психологію, ментальність загарбників, якими є московіти. Про це найкраще, без звинувачень у національному суб’єктивізмі, скажуть якраз російські знані люди, іноземні вчені, дипломати.

ІСТОРИЧНИЙ ЦИТАТНИК
«У жилах сучасних москвинів тече щонайменше 80% фіно-татарської крові».(Михайло ПОКРОВСЬКИЙ , МОСКОВСЬКИЙ ІСТОРИК).
«… без татарщины не было бы России… велико счастье Руси (!) что в момент, когда в силу внутреннего разложения должна была пасть, она досталась татарам и никому другому. Татары не изменили духовного существа России…». (Петро САВИЦЬКИЙ , РАДЯНСЬКИЙ ІСТОРИК).
«Московська історія пришита до історії Русі «білими нитками». Московщина породжена і вихована в огидній і жалюгідній школі монгольського рабства. Сильною вона стала тому, що в майстерності рабства постала неперевершеною… Петро І поєднав політичну хитрість монгольського раба з пихою монгольського володаря, якому Чингісхан заповів здобути світ. Припинити московський завойовницький порив є вимогою часу». (Карл МАРКС , 1858).
«Богомерзостен пред Богом всякий, кто любит геометрию, а се душевные грехи, учится астрономии, елинским книгам». (З настанови московського книжника).
Першого друкаря з Данії в Московії втопили, друкарню спалили. Другий друкар, українець Федорович врятувався втечею, друкарню його теж спалили. У відповідь на наміри Петра І призначити патріархом українця, делегація знаті і архієреїв умовляла: «Не сором нас, батюшка. Малороси – книгарі. В них навіть жінки читають».
«Петро І вигубив багато людей, будуючи Петербург на болоті. А хто тепер журиться тими жертвами. Вся нація пишається столицею імперії». (Михайло РОГІНСЬКИЙ ).
Дикі розпусні правителі дикої імперії захотіли її цивілізувати. Тому із Європи, в т. ч. із України, стали запрошувати митців, вчених, освічених людей. Вони й справді зробили величезний внесок у культуру, піднесли рівень освіти. Але все це видається за здобутки Московії. Духовна віддача цих досягнень мізерна. А от «культура» орди навпаки розвинулась і вдосконалилась. Пияцтво, матюки, злодійство, корупція, розбій, жорстокість, шахрайство стали національною трагедією. Цим «щастям» московіти інфікували всі підкорені ними народи, рівень розвитку яких, особливо духовний, був незмірно вищим. Ніхто не знищив стільки мов, культур, народів, як Московія. Чи відомо читачам, що «діяч» цієї культури, якого чомусь нерідко цитують і в Україні, Володимир Маяковський закликав нищити все, палити твори світової слави, підривати музеї, вбивати власних батьків, обливати їх бензином, щоб горіли, як смолоскипи на святі революції?
«Народ русский глубоко несчастный народ, но и глубоко скверный, грубый, а главное лживый, дикарь». (Іван БУНІН ).
«Да, азиаты мы с раскосыми и жадными очами!». (Олександр БЛОК , ПОЕТ).
«Хто не бреше і не краде, той не москвин». (Олександр І).
«Мені здається, що найяскравішою рисою московської національної вдачі є жорстокість. Тут говорю не про винятки, а про масову жорстокість з її диявольською вигадливістю, з її, я б сказав, естетичною вишуканістю».(Максим ГОРЬКИЙ ).
Ось вона «вишуканість»: «… Щоб зберегти імперію, нам не досить знищити лише самоуправління України. Треба знищити все, що відрізняє українців від москвичів: українську культуру, українські національні традиції та звичаї, а насамперед і найголовніше — українську мову». (Катерина ІІ).
Немало висловів є про невдячність москвичів за допомогу, милосердя. Народ України у різні часи прийняв до себе багато росіян. Одних переселяли, інші рятувались від голоду. Європа прийняла після розпаду СРСР немало росіян і зробила величезну помилку, бо вони віддячують хамством, безкультур’ям. А хіба там не може бути розіграна та ж карта з громадянством, як це сталося з Абхазією, Кримом?
«Москвин бреше вам в очі і, знаючи, що ви бачите його брехню, анітрохи не засоромиться. Видається мені, що москвин загалом не знає що таке сором».(Теодор РУЗВЕЛЬТ , ПРЕЗИДЕНТ США).
«Москвин у брехливості не знає ні меж, ні сорому. Вміння обманювати вважає за ознаку високого розуму, а ошуканство вважає за мудрість. Спритних ошуканців шанує». (Йоганн КОРБ , АВСТРІЙСЬКИЙ ДИПЛОМАТ, 1701).
Хіба цього ми не бачимо від самого Путіна?

МИНУЛО ТРИ ВІКИ. А ЩО ЗМІНИЛОСЬ?
«Вся російська і радянська історія сфабрикована на 90%». (Юрій АФАНАСЬЄВ , СУЧАСНИЙ РОСІЙСЬКИЙ ІСТОРИК).
«Я глибоко переконаний, що навіть у гітлерівській Німеччині, рабство, насилля та терор не досягли таких розмірів, як у сьогоднішньому СРСР».(Андре ЖІД , ФРАНЦУЗЬКИЙ ПИСЬМЕННИК, НОБЕЛІВСЬКИЙ ЛАУРЕАТ).
«Чим гірше буде в Україні, тим швидше вона піде до Росії. Жебрака легше перетворити на раба». (Павло МІЛЮКОВ , 1917).
«Будь проклята эта Украина, сжечь ее до основания, перебить всех, а на их месте поселить русских… Нам необходимо возвратить Украину России. Без Украины нет России. Без украинского угля, руды, хлеба, соли, Черного моря Россия существовать не может. Она задохнется, а с ней и Советская власть, и мы с вами… Знайте, что для достижения намеченной цели, все средства хороши». (Лев ТРОЦЬКИЙ ).
Все зрозуміло. Нас розглядали і розглядають як сировину, поживу для хижака, як вічного раба. Про це ще раніше йшлося в заповіті Петра І: «Отторжение малороссийского народа от государства нашего может быть началом всех наших бедствий». Це і не дає спокійно спати Путіну.
«Вопрос о вступлении Украины в НАТО становится самым серьезным вызовом для российской внешней политики… Более того, в значительной степени этот вопрос следует считать моментом истины для Москвы»…(Михайло БАРАНОВ , РЕДАКТОР ВІЙСЬКОВОГО ЖУРНАЛУ).
Є, отже, у нас верховний суддя, який визначає як нам жити. Ідеї Майдану, європейський рівень життя і свобод в Україні, захищена Незалежність є смертельною небезпекою для останньої імперії у світі, її диктатора і тирана. Нам і європейцям варто було давно прислухатись до слів великих людей, про що йдеться нижче.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ НАПОЛЕОНА
«Коли московський народ вчинить революцію, то… мені бракує слів сказати вам, яке тоді пекло буде там. Москвини не лише найжорстокіші дикуни, але й найпідліші, бо не мають жодного уявлення про мораль. Європейці вшанують моє ім’я тоді, коли Московщина загарбає Європу».(Наполеон БОНАПАРТ ). Коментарі тут так і просяться, бо ця перспектива є при повільній реакції Заходу на нинішню агресію Московії.
«Своєю пропагандою Московщина руйнує духовні і моральні основи кожного народу, що став її жертвою, при цьому твердячи, що це місія рятувати світ. Якщо ми, європейці, допустимо Московщину до участі в наших європейських справах, то ми впустимо до Європи моральний розклад, колотнечу, безлад». (Жуль МІШЛЕ , ФРАНЦУЗЬКИЙ ІСТОРИК).
«… вона (революція 1917 р. – А. Б. ) не зупиниться на кордонах Московської імперії, бо не може зупинитись, це та сама престара Московщина з її споконвічним хаосом і агресивністю… І виходить одне із двох: або московський історичний хаос рушить на Європу і змете з землі європейську культуру, або Європа, щоб не згинути, сама рушить на Московщину і загасить пожежу, поки не пізно. Третього шляху немає, бо з хаосом неможливе примирення». (Олександр САЛТИКОВ , МОСКВА).
З цими застереженнями цілком автор погоджується. Пам’ятаймо, з ким маємо справу.

 

About "АлМаС"

АлМаС
Галерея | Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Україна, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s