Олена Курилова: – ,.. маленькою я передбачила загибель батька


Олена Курилова: «Щоб зберегти – треба збудувати..»
Олена Курилова

Моя родина – мої перші найпалкіші фанати!

Олена Курилова , переможець 6-го сезону та переможець «Боротьби континентів» – 8 сезону, погодилась дати нам ексклюзивне інтерв’ю. Ми вперше маємо нагоду дізнатись про дитинство, студентські роки  та родину Олени.

Коли саме Ви відчули, що маєте такий дар?
Я не пам’ятаю чіткого вияву своїх здібностей –   не скажу, що вони проявились в одну мить. Існує той вік, коли починається пам’ять. В мене  –  дуже рання пам’ять. Зовсім маленькою я запам’ятовувала  події та людей  до найменших деталей, описувала все, що і як відбувалось. А мама тлумачила, що це, наприклад,  мій День Народження, коли мені виповнився 1 рік.

Ексклюзивне інтерв'ю Олени КуриловоїЗнаєте, я не пам’ятаю себе іншою, я такою народилась. Уявіть собі: я бачу людину і її «проблему»,  проте описати та пояснити  цього не можу. В той час я не могла це сформулювати,  думала, що всі так «бачать» і так «розуміють». Та вперше я зіткнулась з тим, що «я не така», що мене не розуміють, коли  мені було років 5. В садочку зникла іграшка одного хлопчика, ведмежатко. Вихователька розпитувала всіх дітей: «хто її взяв?», тоді  я, зібравши всі свої сили,  показала: «ось тут шукайте!» . На що мені відповіли : «звичайно, це дуже погано, що ти його туди заховала, але добре, що ти зізналась».  Я ніяк не могла  пояснити, звідки я знаю. Того дня, мене перед усіма дітьми в садочку насварили… Перший досвід, усвідомлення того, що я говорю – були реальні покарання. Ну хто ж після цього захоче далі щось розповідати… так, я зрозуміла – краще змовчати.

А ще… маленькою я  передбачила загибель батька. Я за ним хвостиком ходила, просила, щоб він не їздив на авто, не літав літаками, щоб  ходив пішки – відчувала небезпеку для його життя від транспорту. Проте, часті відрядження були частиною роботи батька. Він загинув в 35 років. Моторний човен, на якому був батько разом з товаришами, налетів на кригу… це був місяць лютий, ніхто не врятувався…

Нам відомо, що Ваш дар передався Вам від прадіда священика, який був репресований в сталінські часи.
Дар я отримала по батьківській лінії. Моя бабуся розповіла таку історію:  в одному селі Воронезької  області був собі  бідний вчитель Іван.  Марія була молодшою донькою багатих поміщиків. Вона порушила всі правила, закохалась і вийшла заміж за простого учителя. Згодом, він прийняв сан і  став священником. Все життя був поважною людиною і лікував людей молитвами. У них народилось п’ятеро дітей, наймолодша – моя бабуся Ліда, мати мого батька Валерія. Саме Ліда (була супер-інтуїтивною людиною, бачила події в майбутньому) мені описала зовнішність мого чоловіка за 7 років до нашого з ним знайомства; навіть те, що донька моя буде блондинкою.

Олена КуриловаОлено, більшість людей з такими здібностями, як у Вас не мають родини…
Так, в магічному світі існують свої закони. Хто їх порушує, той «платить». Навіть в казках, баба Яга – самотня (сміється). Коли дівчата ворожать на наречених, черевички кидають за поріг «Раз в Крещенский вечерок, девушки гадали…» – то все це дитячі пустощі. А от у світ справжньої магії, жінка до 40 років не повинна втручатись взагалі, бо відбереться у неї все людське: і родина, і діти.

Я в 30 років (мала такий досвід) почала освоювати свій дар вперше, спробувала допомогти в бізнесі одній людині і отримала потужне попередження –  всі негаразди повернулись на мене. Відтоді, до 40 років, я більше  не втручалась до магічного світу. Це було добрим уроком!

А що порадите нашим читачам: як зберегти сім’ю? Чи існують якісь магічні поради?
Для того, щоб зберегти – треба збудувати! Сучасна молодь, зокрема жінки, будують свої стосунки на споживацьких «він мені зобов’язаний».  Любі мої, треба вкладати в створення сімейного затишку душу, почуття, емоції. Зберігати родину треба не магічними методами, а  будувати її на Божих законах та людських стосунках.

Особисто я, ніколи не берусь за привороти, вважаю їх насиллям над особистістю людини.

Мало інформації про Вашу доньку.  Які у Вас з нею відносини, чи впливаєте на вибір її друзів, оточуючих. Чи можете їй  заборонити з кимось спілкуватись?
Моя донька – це моя душа! Я намагаюсь її «ховати»,  не виставляти напоказ,  як щось, що найдорожче, найважливіше  для себе.

Вона в мене студентка. Таня – дуже світла і позитивна дівчинка, в неї багато друзів і шкільних, і в інституті. На вибір друзів – я впливати не можу, та й вона  не потребує моїх порад. Бо, як  вам сказати, в доньки все правильно, всі її міркування про дружбу , про людей – це глибокі філософські думки, думки чистої людини.

Якось донька дала мені пораду:  одного дня я повернулась з роботи засмучена, навіть розплакалась. На запитання Тані : «що сталось?»  я відповіла, що мене образили, сказавши: «ти стала не корисним другом». Таня вразила мене своєю відповіддю: «Тоді, хай товаришують зі свинями –  з ними можна спочатку товаришувати, а потім… з’їсти. Вони  – точно корисні!»

То  вас можна назвати подругами?
Ми не просто подруги. Ми Друзі з великої літери! Я її завжди розумію. І ми обоє про це знаємо. Вона дуже доросла в своїх міркуваннях.

Чи можете пригадати  якісь курйозні випадки, що пов’язані з Вашим даром?
А, от ви мені й пригадали. До мене нещодавно приїхала моя подруга Наташа, я з нею навчалась в Запорізькому медінституті. Ми почали згадувати студентське життя. Вона каже: «А пам’ятаєш, як Жора падав?» Жора – був такий собі активіст, керував студентським самоврядуванням, так званий «караючий орган». Одного разу, він незаслужено ( всі були обурені  і переконані, що незаслужено)  висловив свій осуд за якусь незначну мою провину, я навіть вже й не пам’ятаю, що то було.  З його боку це був такий  хамський вчинок, я не образилась, але  якась дрібна  каверза в мені тоді сиділа… Якось, зимового вечора, ми гуляли з дівчатами проспектом – а перед нами Жора. Я йому  й кажу: «Падай!» – він впав на сніг (сміється)… так я наказувала йому 4 рази, поки він не обернувся і почав галасувати. Ми тоді довго всі сміялись: «Жора  – падай!».

А ще був випадок, коли в Запоріжжі мав статись землетрус. Тієї ночі  в гуртожитку галасували і не могли спати тільки двоє –  я і сусідський папуга. Це були відчуття на рівні «тваринного інстинкту».

А ще, я зайвого ніколи не вчила, не зубрила все підряд. Була завжди в собі впевнена, і точно знала, коли професор вийде з аудиторії, а я зможу щось підглянути .

Ви зайнята людина . Як Вам вдається поєднувати сім’ю і Ваш дар? Скільки часу Ви проводите з родиною ?
Вдома у мене «повний сімейний комплект» :  донька, чоловік і … Лаша Тумбаєвна  – руда кішка, котра зовсім не причетна до магії.

Намагаюсь максимально весь вільний час віддавати сім’ї. Дві «битви» забрали майже цілий рік. Мене весь цей час підтримували чоловік і донька. Скажімо, чи брати участь в другому проекті – я вагалась, казала, що втомилась. А донька переконала мене, що за Україну – треба поборотись!

Ми дуже дружня сім’я, довго не можемо один без одного.  Моя родина – мої перші найпалкіші фанати!

Олена Курилова та її сім'я

Розкажіть нашим читачам про свого чоловіка, адже він з донькою – Ваша основна підтримка в житті.
Чоловік, його звати Сергій,  багато років працює в державній структурі, на митниці. Він дуже скромна людина, щиро пишається мною, моїми успіхами, йому подобається моя популярність. Це ж саме Сергій привіз мене на кастинг  до Харкова, поставив біля мене свого товариша (йому терміново треба було на роботу) і сказав « Льоша, пильнуй, аби вона не пішла», – з посмішкою розповідає найсильніший екстрасенс країни.

Олено, Ви витрачаєте  багато енергії і сил. Як відновлюєтесь? Як і де відпочиваєте?
Захист у мене є, дуже потужний, проте енергії я втрачаю дуже багато, особливо в проекті «Битва екстрасенсів». Я людина, яку поважають у світі світлих і, навіть, темних магів. Тому, мої очікування сильних нападів під час проекту не справдились,  але виснаження є.

Відновлююсь  – усамітнюючись в своєму домі. Я сама обирала місце для будівництва нашого будинку. А ще море, вода та вогонь  – це джерела моєї енергії, важливо, щоб був баланс.

Ключовий момент відновлення – це церковний храм біля монастиря, я туди інколи просто «повзу». Ще є місця «сили» як от у Золочеві старе каміння ордену Тамплієрів, в них дуже сильна енергетика.

Підгорецький ЗамокДо речі, в рамках проекту  «Битва екстрасенсів» Ви були у Львові і в Підгорецькому замку – це наш український Версаль. Яке враження на Вас справив замок?
О! Мені дуже сподобалась енергетика замку – дуже потужна, світла і тепла. Мені було дуже цікаво знайомитись з замком. В процесі зйомок в Підгірцях з американською групою стався такий курйозний випадок: коли американський фотограф вирішила зробити моє фото – раптом камера вилетіла з рук, перевернулась в повітрі, клацнула і впала. Яким же було наше здивування, коли  моє фото вийшло ідеальне в чудовому ракурсі. Як камера в польоті могла таке зняти? Отак Підгорецький Замок спілкувався зі мною.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Наука, правда і позначений , , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s