Олена Курилова: – ,.. маленькою я передбачила загибель батька


Олена Курилова: «Щоб зберегти – треба збудувати..»
Олена Курилова

Моя родина – мої перші найпалкіші фанати!

Олена Курилова , переможець 6-го сезону та переможець «Боротьби континентів» – 8 сезону, погодилась дати нам ексклюзивне інтерв’ю. Ми вперше маємо нагоду дізнатись про дитинство, студентські роки  та родину Олени.

Коли саме Ви відчули, що маєте такий дар?
Я не пам’ятаю чіткого вияву своїх здібностей –   не скажу, що вони проявились в одну мить. Існує той вік, коли починається пам’ять. В мене  –  дуже рання пам’ять. Зовсім маленькою я запам’ятовувала  події та людей  до найменших деталей, описувала все, що і як відбувалось. А мама тлумачила, що це, наприклад,  мій День Народження, коли мені виповнився 1 рік.

Ексклюзивне інтерв'ю Олени КуриловоїЗнаєте, я не пам’ятаю себе іншою, я такою народилась. Уявіть собі: я бачу людину і її «проблему»,  проте описати та пояснити  цього не можу. В той час я не могла це сформулювати,  думала, що всі так «бачать» і так «розуміють». Та вперше я зіткнулась з тим, що «я не така», що мене не розуміють, коли  мені було років 5. В садочку зникла іграшка одного хлопчика, ведмежатко. Вихователька розпитувала всіх дітей: «хто її взяв?», тоді  я, зібравши всі свої сили,  показала: «ось тут шукайте!» . На що мені відповіли : «звичайно, це дуже погано, що ти його туди заховала, але добре, що ти зізналась».  Я ніяк не могла  пояснити, звідки я знаю. Того дня, мене перед усіма дітьми в садочку насварили… Перший досвід, усвідомлення того, що я говорю – були реальні покарання. Ну хто ж після цього захоче далі щось розповідати… так, я зрозуміла – краще змовчати.

А ще… маленькою я  передбачила загибель батька. Я за ним хвостиком ходила, просила, щоб він не їздив на авто, не літав літаками, щоб  ходив пішки – відчувала небезпеку для його життя від транспорту. Проте, часті відрядження були частиною роботи батька. Він загинув в 35 років. Моторний човен, на якому був батько разом з товаришами, налетів на кригу… це був місяць лютий, ніхто не врятувався…

Нам відомо, що Ваш дар передався Вам від прадіда священика, який був репресований в сталінські часи.
Дар я отримала по батьківській лінії. Моя бабуся розповіла таку історію:  в одному селі Воронезької  області був собі  бідний вчитель Іван.  Марія була молодшою донькою багатих поміщиків. Вона порушила всі правила, закохалась і вийшла заміж за простого учителя. Згодом, він прийняв сан і  став священником. Все життя був поважною людиною і лікував людей молитвами. У них народилось п’ятеро дітей, наймолодша – моя бабуся Ліда, мати мого батька Валерія. Саме Ліда (була супер-інтуїтивною людиною, бачила події в майбутньому) мені описала зовнішність мого чоловіка за 7 років до нашого з ним знайомства; навіть те, що донька моя буде блондинкою.

Олена КуриловаОлено, більшість людей з такими здібностями, як у Вас не мають родини…
Так, в магічному світі існують свої закони. Хто їх порушує, той «платить». Навіть в казках, баба Яга – самотня (сміється). Коли дівчата ворожать на наречених, черевички кидають за поріг «Раз в Крещенский вечерок, девушки гадали…» – то все це дитячі пустощі. А от у світ справжньої магії, жінка до 40 років не повинна втручатись взагалі, бо відбереться у неї все людське: і родина, і діти.

Я в 30 років (мала такий досвід) почала освоювати свій дар вперше, спробувала допомогти в бізнесі одній людині і отримала потужне попередження –  всі негаразди повернулись на мене. Відтоді, до 40 років, я більше  не втручалась до магічного світу. Це було добрим уроком!

А що порадите нашим читачам: як зберегти сім’ю? Чи існують якісь магічні поради?
Для того, щоб зберегти – треба збудувати! Сучасна молодь, зокрема жінки, будують свої стосунки на споживацьких «він мені зобов’язаний».  Любі мої, треба вкладати в створення сімейного затишку душу, почуття, емоції. Зберігати родину треба не магічними методами, а  будувати її на Божих законах та людських стосунках.

Особисто я, ніколи не берусь за привороти, вважаю їх насиллям над особистістю людини.

Мало інформації про Вашу доньку.  Які у Вас з нею відносини, чи впливаєте на вибір її друзів, оточуючих. Чи можете їй  заборонити з кимось спілкуватись?
Моя донька – це моя душа! Я намагаюсь її «ховати»,  не виставляти напоказ,  як щось, що найдорожче, найважливіше  для себе.

Вона в мене студентка. Таня – дуже світла і позитивна дівчинка, в неї багато друзів і шкільних, і в інституті. На вибір друзів – я впливати не можу, та й вона  не потребує моїх порад. Бо, як  вам сказати, в доньки все правильно, всі її міркування про дружбу , про людей – це глибокі філософські думки, думки чистої людини.

Якось донька дала мені пораду:  одного дня я повернулась з роботи засмучена, навіть розплакалась. На запитання Тані : «що сталось?»  я відповіла, що мене образили, сказавши: «ти стала не корисним другом». Таня вразила мене своєю відповіддю: «Тоді, хай товаришують зі свинями –  з ними можна спочатку товаришувати, а потім… з’їсти. Вони  – точно корисні!»

То  вас можна назвати подругами?
Ми не просто подруги. Ми Друзі з великої літери! Я її завжди розумію. І ми обоє про це знаємо. Вона дуже доросла в своїх міркуваннях.

Чи можете пригадати  якісь курйозні випадки, що пов’язані з Вашим даром?
А, от ви мені й пригадали. До мене нещодавно приїхала моя подруга Наташа, я з нею навчалась в Запорізькому медінституті. Ми почали згадувати студентське життя. Вона каже: «А пам’ятаєш, як Жора падав?» Жора – був такий собі активіст, керував студентським самоврядуванням, так званий «караючий орган». Одного разу, він незаслужено ( всі були обурені  і переконані, що незаслужено)  висловив свій осуд за якусь незначну мою провину, я навіть вже й не пам’ятаю, що то було.  З його боку це був такий  хамський вчинок, я не образилась, але  якась дрібна  каверза в мені тоді сиділа… Якось, зимового вечора, ми гуляли з дівчатами проспектом – а перед нами Жора. Я йому  й кажу: «Падай!» – він впав на сніг (сміється)… так я наказувала йому 4 рази, поки він не обернувся і почав галасувати. Ми тоді довго всі сміялись: «Жора  – падай!».

А ще був випадок, коли в Запоріжжі мав статись землетрус. Тієї ночі  в гуртожитку галасували і не могли спати тільки двоє –  я і сусідський папуга. Це були відчуття на рівні «тваринного інстинкту».

А ще, я зайвого ніколи не вчила, не зубрила все підряд. Була завжди в собі впевнена, і точно знала, коли професор вийде з аудиторії, а я зможу щось підглянути .

Ви зайнята людина . Як Вам вдається поєднувати сім’ю і Ваш дар? Скільки часу Ви проводите з родиною ?
Вдома у мене «повний сімейний комплект» :  донька, чоловік і … Лаша Тумбаєвна  – руда кішка, котра зовсім не причетна до магії.

Намагаюсь максимально весь вільний час віддавати сім’ї. Дві «битви» забрали майже цілий рік. Мене весь цей час підтримували чоловік і донька. Скажімо, чи брати участь в другому проекті – я вагалась, казала, що втомилась. А донька переконала мене, що за Україну – треба поборотись!

Ми дуже дружня сім’я, довго не можемо один без одного.  Моя родина – мої перші найпалкіші фанати!

Олена Курилова та її сім'я

Розкажіть нашим читачам про свого чоловіка, адже він з донькою – Ваша основна підтримка в житті.
Чоловік, його звати Сергій,  багато років працює в державній структурі, на митниці. Він дуже скромна людина, щиро пишається мною, моїми успіхами, йому подобається моя популярність. Це ж саме Сергій привіз мене на кастинг  до Харкова, поставив біля мене свого товариша (йому терміново треба було на роботу) і сказав « Льоша, пильнуй, аби вона не пішла», – з посмішкою розповідає найсильніший екстрасенс країни.

Олено, Ви витрачаєте  багато енергії і сил. Як відновлюєтесь? Як і де відпочиваєте?
Захист у мене є, дуже потужний, проте енергії я втрачаю дуже багато, особливо в проекті «Битва екстрасенсів». Я людина, яку поважають у світі світлих і, навіть, темних магів. Тому, мої очікування сильних нападів під час проекту не справдились,  але виснаження є.

Відновлююсь  – усамітнюючись в своєму домі. Я сама обирала місце для будівництва нашого будинку. А ще море, вода та вогонь  – це джерела моєї енергії, важливо, щоб був баланс.

Ключовий момент відновлення – це церковний храм біля монастиря, я туди інколи просто «повзу». Ще є місця «сили» як от у Золочеві старе каміння ордену Тамплієрів, в них дуже сильна енергетика.

Підгорецький ЗамокДо речі, в рамках проекту  «Битва екстрасенсів» Ви були у Львові і в Підгорецькому замку – це наш український Версаль. Яке враження на Вас справив замок?
О! Мені дуже сподобалась енергетика замку – дуже потужна, світла і тепла. Мені було дуже цікаво знайомитись з замком. В процесі зйомок в Підгірцях з американською групою стався такий курйозний випадок: коли американський фотограф вирішила зробити моє фото – раптом камера вилетіла з рук, перевернулась в повітрі, клацнула і впала. Яким же було наше здивування, коли  моє фото вийшло ідеальне в чудовому ракурсі. Як камера в польоті могла таке зняти? Отак Підгорецький Замок спілкувався зі мною.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s