Було тепло батьківської хати


228122.jpgЦе свято завжди зі мною. І досі пам’ятаю, як у батьківській хаті, що в рідному селі Немовичі Сарненськогорайону, ми сідали за стіл у Свят–вечір — на коляду, коли готують 12 пісних страв. Чи було їх стільки у бідні 1960–ті роки, сказати достеменно не можу, але головна — кутя — була. В кутку стояла прикрашена ялинка. Під скатертиною на одному з кутів стола батько чи мама клали трошки сіна… Звичайно, в ті часи атеїзму ми мало знали про Різдво Христове. Бо якщо і чули колядки, то в них лунало не «Син Божий народився», а «Новий рік народився». І про те, чому «пастушки з ягнятком перед тим дитятком на колінця припадають, царя–Бога вихваляють», тобто про глибинний зміст цих слів, я второпав вже в дорослому віці. Тоді, як уже свою  доньку виростив, коли Біблія перестала бути забороненою книгою.
…Уже нема серед живих тата, не стало мами.
Кожен рік це свято перетворюється на спогади про те, як зерно на кутю товкли (це нині ми спрощуємо собі клопоти — вже приготовлену до варіння пшеницю купуємо на базарі чи в супермаркеті, а в пору мого дитинства це зерно треба було стовкти у ступі, просушити його, провіяти, а тоді вже варити, приправляти маком), яким колись був святковий стіл. Ясно, не таким щедрим. Але було тепло батьківського дому.

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Мандри, Україна і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s