Те що розділяє Москву і Пекін, зближує Пекін і Київ


Багато з того, що розділяє Москву і Пекін, зближує Пекін і Київ. Дух наживи і інстинкт виживання ріднить доросліючий капіталізм Китаю та молодий капіталізм України. І обидва рвуться до Європи. Перший – для завоювання ринку. Другий – як мінімум для збереження нажитого непосильною олігархічним працею.

Тому саме в Піднебесну кинувся Віктор Янукович ще два роки тому, усвідомивши, що з зарозумілим північно-східним сусідом не звариш і каші з сокири. З моменту першого візиту Президента до Китаю роль цього гіганта в українського економічного життя постійно зростає.

Підготовлювана до підписання асоціації та угоди про вільну торгівлю з ЄС Україна для КНР – відмінна хвіртка до Європи, оскільки традиційний партнер Китаю в регіоні, Білорусь, ізольована від ліквідного Заходу і законопачені до Митного союзу, покалічений ідеологічними образами Москви і хижими інтересами російських корпорацій. Втім, Мінськ робить все, щоб зберегти ділові зв’язки з Україною у повному обсязі – прем’єр Мясникович спростував будь-які заперечення проти асоціації України з ЄС. Так що і тут Китай нічого не втрачає.

Роман Пекіна з Києвом отримав штамп міжнародно-правового загсу рік тому: в кінці 2012 року Україна і Китай підписали низку масштабних кредитних угод. Насамперед – про фінансування проектів в українському агросекторі на $ 3 млрд. Паралельно було розширено перелік позицій українського сільськогосподарського експорту до Китаю.

Втім, якщо на світовому аграрному ринку України і Росія конкурують щодо рівно, то підставлену нам Пекіном плече у сфері диверсифікації боляче б’є по інтересах північно-східного сусіда, теж полює за китайськими грошима.

Китайсько-українські проекти в сфері енергетики полетіли на суму майже $ 3,7 млрд. Зокрема, мова йшла про перехід українських ТЕС з газу на вугілля, що вже приносить подвійну користь – зростання видобутку українського вугілля і швидке зниження енергетичної залежності від Росії.

Крім того, в червні поточного року Експортно-імпортний банк Китаю відкрив фінансування Національного проекту «Повітряний експрес». Загальна сума кредиту становить $ 372 млн. Щоб уникнути повторення інциденту з «лижним інструктором» освоювати кошти мають намір самі китайські компанії, передбачувано виграли тендер. Інших грошей на цей проект Владиславу Каськіву за два роки зібрати не вдалося.

У свою чергу, Guangdong Provincial Communications Group має намір звести в столиці українсько-китайський торговий центр, а також фабрику. Обсяг інвестицій – близько $ 350 млн. Цікаво, що російські коментатори з великим інтересом поставилися до цієї новини – у Москві аналогічний проект так і не запрацював через бюрократичну тяганину.

У вересні Кабмін схвалив текст масштабного міжурядової угоди між Україною і КНР про техніко-економічне співробітництво. Підготовка пропозицій профінансована китайським грантом. Справа в тому, що за підсумками візиту до Києва члена політбюро КПК Лю Юньшанем Україна і Китай запланували до Нового року підписати програму стратегічного партнерства на період до 2017 року. Важливе місце в ній займає авіакосмічна галузь. Тепер очевидно, про які альтернативних партнерах говорив місяць тому в Жуковському обурений безглуздими російськими інвективами керівник «Антонова» Дмитро Ківа. Втім, такими партнерами можуть виявитися і ділки з ОАЕ, які відкривають у Києві повноцінне посольство до кінця року.

Встигла на літак Пекін – Київ і китайська державна компанія China Guangdong Provincial Changda Highway Engineering Co. Ltd. Вона почала переговори про свою участь у проекті будівництва кільцевої дороги навколо Києва. Столична влада хоче замовити ще й підземні тунелі – а це багато мільярдів інвестицій.

Отже, у сухому залишку: $ 10 млрд. товарообігу, $ 4,072 млрд. у схвалених інвестиційних кредитах і $ 3,350 – в прямих інвестиціях. Це близько 10% номінального ВВП України в 2012 році, або близько чверті всіх іноземних інвестицій Китаю. Непогано для новачка в реальній політиці.

Але Китай – не Кіпр. І розслабленого ставлення до своїх вкладеннях не потерпить. Безсумнівно, Пекін має інструменти впливу на українських можновладців – варто лише згадати про томі поправок, які Микола Азаров хотів би внести в систему тарифів, погоджених під час входження України до СОТ. Переоцінити вагу Китаю в цій організації важко. А як щодо раптового заморожування фінансування працюючих проектів і знову негативного сальдо і без того крихкого платіжного балансу нашої країни? І кидання України в дзьоб російського орла – в будь-якому разі не представляє для Китаю серйозної загрози?

Неважко зрозуміти розчарування російського політичного істеблішменту. Адже Пекін не тільки вибив з старіючого «Газпрому» потрібну йому ціну на газ, а й відвів під носа духовний центр колишньої імперії. За іронією долі саме сьогодні втілюється гасло пізнього «кучмізму» – «Разом до Європи!». Тільки це друге місце зайняте Китаєм, глибше розуміючим глобалізацію і добре засвоїли російську приказку «скупий платить двічі».

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Аналитика, Гроші, Новости, Україна, правда і позначений , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s