Протягом останніх місяців щось змінилося у формуванні ділової думки, результати спеціального опитування, проведеного в кінці літа, підтвердили: думка бізнесменів перестало залежати від того, куди зараз їх підприємства експортують свою продукцію. Хоча серед наших респондентів-експортерів майже 40% вказали, що мають основних торговельних партнерів в країнах Митного союзу, і лише 17,3% відзначили, що їх партнери знаходяться в країнах Європейського Союзу, дані дослідження свідчать: всі опитані, незалежно від напрямку зовнішньоекономічної діяльності , прихильніше ставляться до Європейського, ніж до Митного союзу.
Іншим важливим висновком дослідження 2013 є той факт, що український бізнес прагне до гармонійним відносинам з торговими партнерами як на Сході, так і на Заході, але при необхідності однозначного вибору тяжіє до західних правилами і стандартами. За даними дослідження, приблизно однакова кількість опитаних зацікавлені в гармонізації торговельного законодавства України з відповідним законодавством ЄС (45,7%) і Митного союзу (43,1%). Однак у випадку суперечностей частка опитаних, які вважають, що українське законодавство треба узгодити із законодавством ЄС, майже вдвічі перевищує тих, хто схиляється до гармонізації законодавства з країнами Митного союзу (відповідно 27,2 і 16,3%).
Результати опитування свідчать, що українські підприємства зацікавлені в розширенні торгівлі з ЄС і в цьому напрямку бачать свої майбутні ринки, зокрема, переважна більшість опитаних – 63% – зацікавлені у скасуванні мит при торгівлі з ЄС. 42% підприємців не визначилися з тим, чи згодні вони віддати регулювання якомусь наднаціональному органу. Частки приголосних і незгодних з цим твердженням однакові – близько третини опитаних. Але серед тих, хто погоджується з цим, більшість – майже 80% – віддають перевагу тому, щоб умови для ведення бізнесу визначала Європейська, а не Євразійська комісія.
Результати опитування також підтвердили факт нестачі спеціальних знань у представників бізнесу. Бізнес мало обізнаний не тільки про технічні деталі торгових угод, а й мало знає про можливості, що відкриваються перед українськими підприємствами у разі виконання положень Угоди про асоціацію з ЄС. Наприклад, серед респондентів з підприємств легкої промисловості найбільша частка, тих, хто не зміг відповісти на запитання про зацікавленість або незацікавленість свого підприємства у скасуванні ввізних мит для своєї продукції в країни ЄС. Тим часом легка промисловість – одна з тих галузей, які можуть виграти найбільше саме від застосування таких заходів. І подібних прикладів можна навести ще багато.
Підвищення обізнаності бізнесу про можливості, що надаються Угодою про асоціацію, та поінформованості суспільства взагалі (це не було предметом нашого дослідження, але аналогія тут простежується) є запорукою того, що шанс для бізнесу, шанс для країни, про який сьогодні так багато говорять, буде успішно реалізований, адже для цього є всі можливості та передумови.
SP \ САВЧИНПОСТ 