Може пора в Росії забрати бренд “Київська Русь”


Коли говорять, що Україна не здатна завдати Кремлю симетричного удару, я погоджуюся. У торгово-економічному плані вона дійсно мало що може протиставити російським санкціям. Зате в її розпорядженні – цілий арсенал вкрай болючих для Москви асиметричних відповідей. Більше того, Україна здатна так вдарити по архетипічним символам Росії, що двоглавому орлудоведеться підтверджувати свій родовід.

Медведєв і Глазьєв можуть лякати, що Асоціація України з ЄС позбавить відносини двох економік нальоту “винятковості” і “пріоритетності”, але це порожні слова. Україна і Росія давно вже торгують один з одним байдуже і холодно – акурат після того, як Москва перестала продавати Києву газ за викидними цінами. В економічних зв’язках двох країн давно вже немає нічого особистого, тільки бізнес.
Однак ця економічна фригідність зовсім не поширювалася на іншу сферу відносин – символічну. Москві було вкрай важливо публічно закріпити Київ у сфері свого “імперського впливу”. Звідси – всі ці проекти єдиного підручника історії, поїздки ікононосних байкерів по Криму і регулярні візити Патріарха. До певного моменту українська влада цього процесу підігравала. Міністром освіти призначили Дмитра Табачника, термін базування ЧФ – продовжили, закон про права регіональних мов – прийняли.
У Москві щиро думали, що у Києва просто немає виходу. Що Віктор Янукович – заручник проросійського південного сходу, що прозахідність для українських еліт чревата втратою влади, що це Кремль робить послугу Партії регіонів, оголошуючи її своєю головною прихильницею. А виявилося, що південний схід голосує не за Росію, а за “донецьких”, бо ті – “свої”. Що суб’єктністю в країні володіють тільки олігархи, яким простіше і безпечніше бути в Європі. І що Москва сама примудрилася вкласти в руки української влади зброю величезної руйнівної сили.
Тому що вся російська зовнішня політика останні десять років будувалася з розрахунку на “внутрішнє споживання” і була значною мірою імітацією. Неважливо, як були справи в реальності – пропагандистська машина Москви переконувала росіян, що “помаранчевий дебош” пригнічений, українські націоналісти маргіналізовані, а Чорноморський флот і далі продовжить загрожувати сексуально розклала захід. І паралельно ця ж машина переконувала росіян і весь світ, що Україна – це не просто невід’ємна частина історичної Росії. Вона нагадувала urbi et orbi, що Україна – це колиска православ’я, а Київ – мати міст руських. Тепер ця ідеологічна дубина опинилася в руках у Віктора Януковича, якого кремлівська пропаганда не встигла вчасно маркувати як “зрадника”. І Київ може відтепер над Кремлем знущатися, повільно і зі смаком руйнуючи ці піщані замки один за іншим.
Для цього не обов’язково бути економічним важковаговиком. Наприклад, для початку запросять у гості Папу Римського, наставником якого, як відомо, був український греко-католицький єпископ Степан Чміль. Канонізують київського князя Аскольда, який прийняв християнство за 130 років до Володимира. Почнуть регулярні повномасштабні навчання з НАТО. Заборонять дискримінацію геїв. Видадуть повне зібрання творів Пушкіна українською мовою. Арсенал недорогих, але вкрай образливих для офіційної Москви вчинків можна продовжувати нескінченно.
Якщо у українських еліт вистачить винахідливості, то вони і зовсім можуть почати боротися з Кремлем за бренд “Київська Русь”. Київська Русь – як “справжня європейська Русь” на противагу більш пізньої азіатській франшизі. Почати з дрібниць, пройтися серією ударів по міфологемного ниркам, а потім націлюватися на нокдаун. Мовляв, “хлопці, все це час вам впарівалі підробку! Купуйте натуральне з Києва. Прямі поставки”. А якщо у світових столицях підтвердять, що, мовляв, так, Ukraine is the real Russia – то це вже буде серйозно.
Скажете, що вся ця міфологічна нісенітниця не матиме відношення до реальної політики? А що в сучасній російській публічній риториці має відношення до горезвісної real politic? Закон Діми Яковлєва, чи що? Гомофобні закони? Витрачені на Олімпіаду мільярди? Слабкість сучасної Росії якраз і полягає в гіпертрофії її символічної повістки.
І тут вже буде неважливо історичне правдоподібність. Росія сама послідовно надавала Україні ореол головною перлини в новій імперській короні. І Києву, який втік під крило прагматичною Європи, тепер цілком під силу гратися цим огранованим символом, позбавляючи Москву її козиря на “історичну російську монополію”. Росія сама підмінила базис і надбудову. І тепер ця символічна надбудова загрожує обернутися проти неї.

Росбалт

About "АлМаС"

АлМаС
Цей запис був оприлюднений у Аналитика, История, Міф, Новости, Россия, Україна, правда і позначений , , , . Додати в закладки постійне посилання.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s