Може пора в Росії забрати бренд “Київська Русь”


Коли говорять, що Україна не здатна завдати Кремлю симетричного удару, я погоджуюся. У торгово-економічному плані вона дійсно мало що може протиставити російським санкціям. Зате в її розпорядженні – цілий арсенал вкрай болючих для Москви асиметричних відповідей. Більше того, Україна здатна так вдарити по архетипічним символам Росії, що двоглавому орлудоведеться підтверджувати свій родовід.

Медведєв і Глазьєв можуть лякати, що Асоціація України з ЄС позбавить відносини двох економік нальоту “винятковості” і “пріоритетності”, але це порожні слова. Україна і Росія давно вже торгують один з одним байдуже і холодно – акурат після того, як Москва перестала продавати Києву газ за викидними цінами. В економічних зв’язках двох країн давно вже немає нічого особистого, тільки бізнес.
Однак ця економічна фригідність зовсім не поширювалася на іншу сферу відносин – символічну. Москві було вкрай важливо публічно закріпити Київ у сфері свого “імперського впливу”. Звідси – всі ці проекти єдиного підручника історії, поїздки ікононосних байкерів по Криму і регулярні візити Патріарха. До певного моменту українська влада цього процесу підігравала. Міністром освіти призначили Дмитра Табачника, термін базування ЧФ – продовжили, закон про права регіональних мов – прийняли.
У Москві щиро думали, що у Києва просто немає виходу. Що Віктор Янукович – заручник проросійського південного сходу, що прозахідність для українських еліт чревата втратою влади, що це Кремль робить послугу Партії регіонів, оголошуючи її своєю головною прихильницею. А виявилося, що південний схід голосує не за Росію, а за “донецьких”, бо ті – “свої”. Що суб’єктністю в країні володіють тільки олігархи, яким простіше і безпечніше бути в Європі. І що Москва сама примудрилася вкласти в руки української влади зброю величезної руйнівної сили.
Тому що вся російська зовнішня політика останні десять років будувалася з розрахунку на “внутрішнє споживання” і була значною мірою імітацією. Неважливо, як були справи в реальності – пропагандистська машина Москви переконувала росіян, що “помаранчевий дебош” пригнічений, українські націоналісти маргіналізовані, а Чорноморський флот і далі продовжить загрожувати сексуально розклала захід. І паралельно ця ж машина переконувала росіян і весь світ, що Україна – це не просто невід’ємна частина історичної Росії. Вона нагадувала urbi et orbi, що Україна – це колиска православ’я, а Київ – мати міст руських. Тепер ця ідеологічна дубина опинилася в руках у Віктора Януковича, якого кремлівська пропаганда не встигла вчасно маркувати як “зрадника”. І Київ може відтепер над Кремлем знущатися, повільно і зі смаком руйнуючи ці піщані замки один за іншим.
Для цього не обов’язково бути економічним важковаговиком. Наприклад, для початку запросять у гості Папу Римського, наставником якого, як відомо, був український греко-католицький єпископ Степан Чміль. Канонізують київського князя Аскольда, який прийняв християнство за 130 років до Володимира. Почнуть регулярні повномасштабні навчання з НАТО. Заборонять дискримінацію геїв. Видадуть повне зібрання творів Пушкіна українською мовою. Арсенал недорогих, але вкрай образливих для офіційної Москви вчинків можна продовжувати нескінченно.
Якщо у українських еліт вистачить винахідливості, то вони і зовсім можуть почати боротися з Кремлем за бренд “Київська Русь”. Київська Русь – як “справжня європейська Русь” на противагу більш пізньої азіатській франшизі. Почати з дрібниць, пройтися серією ударів по міфологемного ниркам, а потім націлюватися на нокдаун. Мовляв, “хлопці, все це час вам впарівалі підробку! Купуйте натуральне з Києва. Прямі поставки”. А якщо у світових столицях підтвердять, що, мовляв, так, Ukraine is the real Russia – то це вже буде серйозно.
Скажете, що вся ця міфологічна нісенітниця не матиме відношення до реальної політики? А що в сучасній російській публічній риториці має відношення до горезвісної real politic? Закон Діми Яковлєва, чи що? Гомофобні закони? Витрачені на Олімпіаду мільярди? Слабкість сучасної Росії якраз і полягає в гіпертрофії її символічної повістки.
І тут вже буде неважливо історичне правдоподібність. Росія сама послідовно надавала Україні ореол головною перлини в новій імперській короні. І Києву, який втік під крило прагматичною Європи, тепер цілком під силу гратися цим огранованим символом, позбавляючи Москву її козиря на “історичну російську монополію”. Росія сама підмінила базис і надбудову. І тепер ця символічна надбудова загрожує обернутися проти неї.

Росбалт

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s